Військовозобов’язаний вимагав відстрочку від мобілізації через релігійні переконання: яку позицію зайняв суд

Військовозобов’язаний просив надати йому відстрочку від призову під час мобілізації через релігійні переконання. Чоловік пояснював, що є членом і служителем релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, тому проходження військової служби суперечить його вірі.

Комісія відмовила у відстрочці, і чоловік звернувся до суду. Він наполягав, що Конституція передбачає можливість замінити виконання військового обов’язку альтернативною службою. Справа дійшла до П’ятого апеляційного адміністративного суду, який мав визначити, чи поширюється ця гарантія на військовозобов’язаних під час мобілізації та чи може вона бути підставою для відстрочки в умовах воєнного стану.

Обставини справи

У серпні 2025 року військовозобов’язаний звернувся до комісії з питань надання відстрочок із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Як правову підставу він зазначив пункт 24 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Чоловік пояснив, що має релігійні переконання, засновані на віровченні євангельських християн, прийняв хрещення та є членом і служителем релігійної організації «Громада «Незалежна помісна церква християн Нового Заповіту» у місті Миколаєві». На підтвердження цього він надав довідку релігійної організації.

За матеріалами справи, відповідна релігійна організація належить до релігійного напрямку євангельських християн, віровчення якого не допускає користування зброєю. Релігійні організації цього напрямку включені до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою Кабміну №2066 від 10 листопада 1999 року.

Однак комісія відмовила військовозобов’язаному у відстрочці. У повідомленні про прийняте рішення було зазначено, що заявлена ним підстава не відповідає переліку підстав, передбачених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Після цього чоловік через адвоката звернувся до адміністративного суду. Він просив визнати протиправною бездіяльність, що полягала у відмові в наданні відстрочки, а також зобов’язати утриматися від його призову на військову службу, надавши відстрочку на підставі частини 4 статті 35 Конституції України та пункту 24 частини 1 статті 23 Закону про мобілізацію.

Частина 4 статті 35 Конституції передбачає, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Водночас якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Саме на цій конституційній нормі значною мірою ґрунтувалася позиція позивача.

Миколаївський окружний адміністративний суд 25 грудня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

Що доводив військовозобов’язаний в апеляції

Представник позивача наполягав, що пункт 24 частини 1 статті 23 Закону про мобілізацію має відсильний характер. Цей пункт передбачає, що не підлягають призову під час мобілізації «інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках».

На думку адвоката, одним із таких передбачених законом випадків є саме ситуація, врегульована частиною 4 статті 35 Конституції.

Представник позивача вважав, що Конституція не обмежує можливість заміни військового обов’язку альтернативною службою певним видом військової служби або конкретним правовим режимом. Тому, за його позицією, ця конституційна гарантія повинна враховуватися і під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Що вирішив апеляційний суд

П’ятий апеляційний адміністративний суд із цими аргументами не погодився.

Ключовим питанням справи суд визначив наявність або відсутність у військовозобов’язаного права на відстрочку за пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням положень статті 35 Конституції.

Для відповіді на це питання суд проаналізував Конституцію, закони «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про альтернативну (невійськову) службу».

Зокрема, відповідно до Закону «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби.

Цей Закон також передбачає, що на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову саме на строкову військову службу, особисто заявили про неможливість її проходження через релігійні переконання, підтвердили істинність таких переконань та стосовно яких прийнято відповідне рішення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, апеляційний суд дійшов висновку, що врегульований чинним законодавством інститут альтернативної служби передбачає її проходження замість саме строкової військової служби.

Водночас Закон «Про альтернативну (невійськову) службу» не визначає порядку направлення та проходження альтернативної служби військовозобов’язаними під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Не передбачений такий порядок, за висновком суду, і Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Чи є релігійні переконання підставою для відстрочки

Апеляційний суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов’язаних, з підстав їхніх релігійних переконань.

Отже, за висновком суду в справі №400/10277/25, належність військовозобов’язаного до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, сама по собі не утворює передбаченої статтею 23 Закону про мобілізацію підстави для відстрочки від призову під час мобілізації.

Суд також звернув увагу на статтю 64 Конституції. Вона передбачає можливість встановлення в умовах воєнного або надзвичайного стану окремих обмежень конституційних прав і свобод. При цьому стаття 35 Конституції не входить до визначеного частиною 2 статті 64 переліку конституційних прав і свобод, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Апеляційний суд також зазначив, що право на альтернативну службу не є абсолютним і може бути обмежене в період воєнного або надзвичайного стану. При цьому сам Закон «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачає можливість встановлення в таких умовах окремих обмежень права громадян на проходження альтернативної служби.

Що суд сказав про свободу віросповідання

Апеляційний суд проаналізував і статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує свободу думки, совісті та релігії, а також практику Європейського суду з прав людини.

Суд звернув увагу на те, що обмеження свободи сповідувати релігію або переконання мають бути встановлені законом, переслідувати легітимну мету та бути необхідними в демократичному суспільстві.

Водночас колегія суддів врахувала умови воєнного стану та необхідність держави мобілізувати доступні ресурси для посилення обороноздатності та відсічі збройній агресії РФ.

У результаті апеляційний суд дійшов висновку, що чинне законодавство не передбачає можливості надання відстрочки від призову під час мобілізації віруючим громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов’язаних, з цієї підстави, а також не визначає порядку проходження ними альтернативної (невійськової) служби під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Щодо конкретної відмови комісії суд зазначив, що вона, розглянувши заяву військовозобов’язаного про відстрочку з підстав його релігійних переконань, дійшла висновку про відсутність передбачених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для її надання, у тому числі за пунктом 24 частини 1 цієї статті.

Результат розгляду справи

П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу представника військовозобов’язаного без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року — без змін.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови у наданні відстрочки та зобов’язання надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації задоволені не були.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття. Вона не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.