Цієї неділі, 20 квітня, українці святкуватимуть православний Великдень, який вважається одним із найбільших у церковному календарі. Впродовж багатьох років традиції святкування змінювалися і нерідко це відбувалося вимушено.
Протоієрей, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ міста Шпола Роман Саломатін поспілкувався із журналістам «Шполяночки» та розповів, як впливала радянська влада на відвідування церкви, що українці зараз рідше кладуть до великоднього кошика та згадав кумедні випадки під час освячення.
Священник розповідає, що колись радянська влада тримала в страху людей і віряни не могли ходити до церкви. Водночас на давні традиції вона так і не зуміла вплинути.
“Перша традиція, яка змінилась від часу радянського періоду – відсутність страху перед походом до храму, це була головна традиція. А тоді всі боялись, що тебе побачать на службі. Відносно традицій церковних, то вони, по суті, для нас майже не змінились: що продуктовий кошик, що відбуття служби. Воно лишилось таким самим, як і в радянський і дорадянський період», – розповідає священник.
Деяких звичаїв нині не дотримуються через війну.
“До прикладу, це традиція, яка відійшла: на Великдень, саме в мить воскресіння Христового, влаштовували салют. Тобто, опівночі, коли починалася пасхальна рання хресна хода, в цей час запускали салюти, цим самим святкуючи Христове воскресіння. Зараз ми розуміємо, що це не на часі і навряд чи буде в найближчому майбутньому. Деякі регіони України воскресіння Христове святкують різними обрядовими українськими піснями. Коли люди приходили посвятити великодні кошики, потім лишалися біля храму, починали водити хороводи і співати різні пісні, які прославляють весну і воскресіння Христове”, – продовжує настоятель.
Отець Роман говорить, що під час війни охочих освятити великодні кошики не зменшилась. При цьому перестали в них класти продукти, які раніше завжди помилково вважалися обов’язковими.
“Люди хочуть хоч трішки якоїсь розради, адже багато хто не може дозволити собі поїхати до клубу, відвідати концерт, бо думає що не на часі. – Пояснює пан Роман. – А на богослужінні можна зустрітися з рідними, друзями, щоб поспілкуватися, порадіти воскресінню Христовому, отримати позитивні емоції. Наразі відвідувачі храму стали більш свідомими, менше кладуть до кошика алкоголь. Не освячується ні горілка, ні вино, ні будь-що із спиртних напоїв. Зараз частіше кладуть фрукти до кошика, а раніше це в основному були м’ясні страви”.
За словами протоієрея, церква має обов’язкове правило. Також є певні вимоги до одягу під час відвідин храму.
“Маємо два дні в році, коли не відбувається поховання спочилих – Великдень і Різдво, – каже Роман Саломатін. – Серед парафіян є багато молоді, що дотримуються великодніх традицій, а також цікавляться церковними святами. Приходять, щоб послухати молитву і на саме освячення. Щодо одягу, в першу чергу, на Великдень обов’язково до храму треба прийти святково одягненому, бо це найбільше з усіх свят. Вбрання не має бути зухвалим, мають бути певні межі пристойності, до церкви треба одягатись в певній мірі скромно”.
Отець Роман пригадує різноманітні кумедні випадки під час богослужінь.
“Буває, під час самого освячення дехто засинає під час служби і падає з лавки. Дякувати Богу, ніхто нічого собі не пошкодив. Певна доля гумору під час служби є завжди”, – посміхається настоятель.
Великдень, за можливості, потрібно присвятити своїй родині.
“Цей день треба приділити двом речам: молитві і сім’ї. Зранку встали, помолилися, подякували Богу за те, що ми живемо, помолилися за Україну, за наших воїнів та за своїх близьких. Присвячуємо цей святковий день своїй родині”, – підсумував пан Роман.