Власник арештованого майна не завжди може піти в апеляцію — позиція КСУ
Конституційний Суд України оприлюднив рішення у справі щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову скасувати арешт майна під час досудового розслідування.
Другий сенат КСУ 14 жовтня 2026 року розглянув конституційні скарги Катерини Черниш, Альони Карась та Володимира Карася і ухвалив рішення №12-р(ІІ)/2026.
Суд вивчав питання щодо конституційності пункту 9 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України щодо оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Судді-доповідачі у справі – Олег Первомайський та Василь Лемак.
Пункт 9 частини першої статті 309 Кодексу визначає, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про „арешт майна або відмову у ньому“.
За частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
Розв’язуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України виходить із того, що право на судовий захист, зокрема в аспекті доступу до суду апеляційної інстанції, не є абсолютним. Приписи Кодексу можуть установлювати обмеження на реалізацію права на апеляційне оскарження судових рішень, у яких слідчий суддя, суд не вирішує справи по суті. Однак такі обмеження повинні ґрунтуватись на приписах права, що є чіткими та зрозумілими за своїм змістом і передбачуваними за наслідками застосування, мати правомірну мету й бути домірними.
Пункт 9 частини першої, частина третя статті 309 Кодексу не встановлюють права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна за наслідками розгляду відповідного клопотання.
У Рішенні наголошено, що оспорювані приписи Кодексу чітко, зрозуміло та передбачувано внормовують відповідні кримінальні процесуальні відносини; мають правомірну мету – забезпечити здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні у розумні строки.
Дослідивши дотримання вимоги домірності втручання у права особи, на підставі комплексного аналізу приписів Кодексу Суд дійшов висновку, що відсутність можливості апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна компенсується іншими процесуальними гарантіями судового захисту права власності та іншого добросовісного володіння арештованим майном, зокрема:
- обов’язком слідчого судді чи суду під час вирішення питання про арешт майна враховувати обставини, визначені частиною другою статті 173 Кодексу;
- обов’язком слідчого судді чи суду у разі задоволення клопотання про арешт майна застосовувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 173 Кодексу);
- правом підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, на звернення до слідчого судді чи суду з клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково (абзац перший частини першої статті 174 Кодексу);
- правом підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження на звернення до слідчого судді чи суду з клопотанням про скасування арешту майна у разі, якщо відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу або арешт майна накладено необґрунтовано (абзац другий частини першої статті 174 Кодексу);
- правом особи на повторне звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у разі зміни підстав його подальшого застосування;
- правом особи на апеляційне оскарження судового рішення щодо арешту майна (пункт 9 частини першої статті 309 Кодексу).
Отже, Суд дійшов висновку, що з огляду на наявність ефективних процесуальних гарантій судового захисту права власності та іншого добросовісного володіння арештованим майном чинне законодавче обмеження права на апеляційне оскарження, встановлене оспорюваними приписами Кодексу, відповідає поставленій правомірній меті та є домірним, оскільки забезпечує справедливий баланс між публічним інтересом у забезпеченні здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні у розумні строки і приватним інтересом особи у захисті її права на судовий захист та права власності або іншого добросовісного володіння.
Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, Суд виснував, що пункт 9 частини першої, частина третя статті 309 Кодексу в аспекті встановлення ними обмеження на перегляд в апеляційному порядку під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна є такими, що відповідають Конституції України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
