ВЛК пов’язала смерть військового із захистом Батьківщини, але 15 млн грн родині не виплатили: ключовим стало захворювання

Сумський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом дружини померлого військовослужбовця, яка діяла також в інтересах неповнолітнього сина та малолітньої доньки, до Міністерства оборони України.

Позивачка просила скасувати рішення Комісії Міноборони про призначення одноразової грошової допомоги у меншому розмірі та зобов’язати відомство здійснити виплату у розмірі, передбаченому постановою Кабміну №168, тобто виходячи із загальної суми 15 млн грн. 

Обставини справи

Чоловік позивачки проходив військову службу у Збройних Силах України та брав участь у бойових діях на території Донецької області. Згодом він помер унаслідок захворювання.

Відповідно до витягу з протоколу штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 29 березня 2025 року захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, та причина його смерті були визнані такими, що пов’язані із захистом Батьківщини. 

Після смерті військовослужбовця його дружина звернулася із заявами про виплату одноразової грошової допомоги їй, неповнолітньому сину та малолітній доньці. Окремо із відповідною заявою звернувся повнолітній син померлого.

Комісія Міністерства оборони України 28 серпня 2025 року ухвалила рішення призначити дружині, двом синам та доньці одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабміну №975. Загальний розмір допомоги було визначено у сумі 2 271 000 грн, тобто як 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня року, в якому настала смерть. Сума була розподілена між чотирма отримувачами у рівних частках.

Позивачка вважала, що Міноборони неправильно визначило розмір допомоги та не застосувало постанову Кабміну №168, яка передбачає одноразову виплату у розмірі 15 млн грн сім’ям загиблих військовослужбовців за визначених нею умов.

У позові вона просила скасувати рішення Комісії Міноборони та зобов’язати відомство призначити їй і двом дітям одноразову грошову допомогу виходячи з розміру 15 млн грн. Свою позицію вона обґрунтовувала тим, що чоловік був мобілізований, проходив військову службу, брав участь у бойових діях і саме внаслідок проходження служби та участі у бойових діях захворів, що надалі призвело до смерті. 

Позиція Міністерства оборони

Міноборони заперечувало проти задоволення позову.

У відзиві представник відомства зазначав, що право на одноразову грошову допомогу та коло її отримувачів визначаються законодавством, чинним на дату смерті військовослужбовця.

За позицією Міноборони, постанова Кабміну №168 передбачала виплату 15 млн грн сім’ям військовослужбовців, які загинули, а також сім’ям військовослужбовців, які померли внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, якщо смерть настала не пізніше ніж через один рік після такого ушкодження.

У цій справі причиною смерті військовослужбовця була дилатаційна кардіоміопатія, тобто захворювання серця. Міноборони наголошувало, що захворювання за своєю медичною та юридичною природою не є тотожним пораненню, травмі, контузії чи каліцтву. Сам по собі факт смерті військовослужбовця під час воєнного стану, на думку відповідача, не є достатньою підставою для виплати 15 млн грн. 

Міноборони також зазначало, що загальна сума допомоги у 2 271 000 грн була визначена відповідно до постанови №975. Дружині, яка діяла також як законний представник двох дітей, було перераховано три четверті цієї суми — 1 703 250 грн, а повнолітньому сину — одну четверту, 567 750 грн.

Позиція та висновки суду

У справі № 480/945/26 суд виходив із того, що законодавство передбачає декілька самостійних правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих або померлих військовослужбовців, а її розмір залежить від конкретних юридичних фактів та обставин смерті військовослужбовця.

Суд звернув увагу, що відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога може призначатися, зокрема, у разі смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, а її розмір залежить від підстав, передбачених статтею 16 цього Закону. 

Водночас пункт 2 постанови Кабміну №168 передбачає виплату 15 млн грн сім’ям загиблих осіб, а також сім’ям військовослужбовців, які померли внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. 

Ключовим для вирішення спору стало питання, чи дає смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, яке ВЛК пов’язала із захистом Батьківщини, право членам його сім’ї на одноразову допомогу саме у розмірі 15 млн грн.

Суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.

Верховний Суд зазначив, що положення пункту 2 постанови №168 повинні застосовуватися у системному взаємозв’язку із Законом №2011-XII і не можуть тлумачитися окремо від нього.

Право на 15 млн грн виникає у разі загибелі військовослужбовця під час воєнного стану, а також у разі його смерті, якщо встановлено причинний зв’язок із пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

При цьому сам висновок військово-лікарської комісії про те, що захворювання пов’язане із захистом Батьківщини або проходженням військової служби, не є безумовною підставою для застосування постанови №168, якщо матеріали справи не підтверджують обставин, із якими ця постанова пов’язує право на відповідну виплату.

Верховний Суд також наголосив, що смерть унаслідок захворювання сама по собі не виключає виплати 15 млн грн. Така виплата можлива, якщо медичними документами підтверджено, що захворювання і смерть перебувають у причинному зв’язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, передбачених постановою №168. 

У цій справі суд установив, що військовослужбовець помер саме внаслідок захворювання. Хоча захворювання та причина смерті були пов’язані із захистом Батьківщини, матеріали справи не підтверджували причинного зв’язку смерті з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом у розумінні постанови №168.

Тому суд дійшов висновку, що правових підстав для виплати сім’ї одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн за постановою №168 немає. Аналогічні висновки Верховний Суд висловлював також у постановах від 21 липня 2026 року у справі №420/20374/24 та від 30 червня 2026 року у справі №120/14921/24. 

Сумський окружний адміністративний суд визнав рішення Міністерства оборони України правомірним та відмовив у задоволенні позову. Вимоги про зобов’язання Міноборони призначити і виплатити 15 млн грн суд також залишив без задоволення як похідні від вимоги про скасування рішення відомства.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.