Водій порушив ПДР і травмував людину: Верховний Суд назвав ключову умову для відповідальності

Верховний Суд залишив у силі виправдувальний вирок водієві, який під час конфлікту на дорозі наїхав автомобілем на ногу одному з велосипедистів. Попри порушення Правил дорожнього руху та заподіяння легких тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела наявності умислу на заподіяння травм. Відповідну постанову Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалив 18 червня 2026 року у справі № 369/16593/20.

Що сталося

Подія сталася 16 липня 2020 року в селі Ходосівка Київської області. Згідно з матеріалами справи, водій автомобіля Audi зупинився на світлофорі, після чого його автомобіль оточила група велосипедистів. Як встановили суди, велосипедисти стукали по кузову та вікнах, намагалися відчинити двері й вивернули дзеркало заднього виду.

Двоє велосипедистів стали перед автомобілем і заблокували йому рух. Через кілька секунд водій почав рух уперед, після чого велосипедисти впали. Один із них отримав легкі тілесні ушкодження внаслідок наїзду автомобіля на ногу. Водій об'їхав велосипедистів і залишив місце події.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що водій порушив Правила дорожнього руху, оскільки перед початком руху не переконався у його безпечності. Саме це порушення призвело до травмування потерпілого.

Водночас суди дійшли висновку, що ці обставини самі по собі не свідчать про бажання чи свідоме допущення заподіяння тілесних ушкоджень. Через недоведеність умислу водія виправдали за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження).

Прокурор і представник потерпілого оскаржили виправдувальний вирок, вважаючи, що суди неправильно оцінили докази та безпідставно дійшли висновку про відсутність у водія умислу на заподіяння тілесних ушкоджень. На їхню думку, траєкторія руху автомобіля свідчила про намір травмувати потерпілого. Крім того, вони стверджували, що суди помилково визнали недопустимими протокол огляду відеозапису та висновок експерта, а також посилалися на рішення у справі про адміністративне правопорушення, яким водія було визнано винним у ДТП.

Яке рішення ухвалив Верховний Суд

Розглядаючи справу, Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілого як щодо процесуальних порушень, так і щодо висновків судів про відсутність у водія умислу на заподіяння тілесних ушкоджень.

Суд першої інстанції визнав недопустимими протокол перегляду відеозапису та висновок експерта № 190/Д, оскільки вважав, що дізнавач діяв без належних повноважень, а під час вручення повідомлення про підозру було порушено право на захист через відсутність адвоката.

Верховний Суд не погодився з цим висновком. Колегія суддів зазначила, що важливе значення має не назва процесуального документа, а його зміст: якщо доручення керівника органу розслідування містить необхідні реквізити та визначає повноваження дізнавача, воно є достатньою підставою для проведення розслідування. Також Суд вказав, що у цій справі участь захисника під час вручення повідомлення про підозру не була обов'язковою.

Водночас Верховний Суд зазначив, що ці помилки не вплинули на законність рішення, оскільки суди все одно дослідили оригінальний відеозапис події та встановили всі важливі обставини справи. Виключення висновку експерта також не вплинуло на встановлення факту легких тілесних ушкоджень. Тому підстав для скасування судових рішень не було.

Також Верховний Суд розглянув аргумент сторони обвинувачення та потерпілого про те, що дії водія свідчили про умисне заподіяння тілесних ушкоджень.

Колегія суддів зазначила, що суди попередніх інстанцій встановили факт порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження. Однак ключовим питанням у справі було не лише порушення правил руху, а й те, з яким ставленням водій діяв у момент події — чи мав він намір травмувати потерпілого, чи ушкодження стали наслідком необережного маневру.

Верховний Суд наголосив, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України сторона обвинувачення повинна довести поза розумним сумнівом саме умисел на заподіяння тілесних ушкоджень. Тобто необхідно підтвердити, що особа бажала або свідомо допускала настання шкоди здоров'ю іншої людини.

Сам факт порушення Правил дорожнього руху не може автоматично свідчити про наявність такого умислу. Суд зазначив, що порушення правил безпеки дорожнього руху за своєю правовою природою є необережним діянням, тоді як умисний злочин проти здоров'я людини передбачає іншу форму вини.

За висновком Верховного Суду, кваліфікація дорожнього інциденту за статтею 125 КК України лише на підставі того, що водій почав рух без належної обачності, означала б розширення меж кримінального закону.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела наявності умислу обвинуваченого на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій перебували у найкращому становищі для безпосереднього дослідження доказів, зокрема відеозапису події, який дозволив об'єктивніше встановити обставини конфлікту.

У результаті Верховний Суд залишив касаційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення, а виправдувальний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного суду — без змін.

Таким чином, самого факту наїзду автомобіля на людину недостатньо, щоб визнати дії водія умисними у розумінні статті 125 КК України. Сторона обвинувачення повинна довести не лише сам факт травмування, а й те, що водій мав умисел — тобто хотів заподіяти шкоду потерпілому або свідомо допускав такі наслідки. Якщо ж ушкодження стали результатом необережного маневру чи порушення ПДР, це не є доказом умисного злочину.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.