Водій відмовився показати військово-обліковий документ і наїхав на представника ТЦК біля блокпоста: який вирок виніс суд

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області розглянув кримінальне провадження щодо водія, який після зупинки поблизу блокпоста відмовився пред’явити військово-обліковий документ та вийти з автомобіля, а згодом розпочав рух і здійснив наїзд на військовослужбовця, який перебував перед транспортним засобом при виконанні службових обов’язків.

Суд визнав чоловіка винуватим за ч. 2 ст. 350 КК України — в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв’язку з її службовою діяльністю. 

Суть справи

Як установив суд, 6 червня чоловік керував автомобілем Peugeot 301 у Хмельницькому. Наблизившись до блокпоста, він різко змінив напрямок руху, однак неподалік був зупинений на вимогу червоного проблискового маячка службового автомобіля Національної поліції.

Після зупинки до автомобіля підійшов старший солдат та відповідно до пункту 49 постанови Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року висунув вимогу пред’явити військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу. Водій цієї вимоги не виконав.

Надалі військовослужбовець та працівники поліції неодноразово вимагали від чоловіка вийти із салону автомобіля, однак той на вимоги не реагував.

Близько 18:45 водій, перебуваючи за кермом, розпочав рух прямо, хоча попереду автомобіля перебував військовослужбовець у форменому одязі Збройних Сил України з розпізнавальними знаками, який виконував службові обов’язки.

За встановленими судом обставинами, чоловік усвідомлював, що військовослужбовець перебуває перед автомобілем, і, маючи намір заподіяти йому тілесні ушкодження, здійснив наїзд передньою частиною транспортного засобу — переднім бампером та капотом.

Унаслідок наїзду потерпілий отримав набряк м’яких тканин по передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглоба та ушкодження задніх рогів медіального і латерального меніска. Ці ушкодження були віднесені до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Позиція обвинуваченого та оцінка доказів судом

У судовому засіданні чоловік беззаперечно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та просив не призначати йому покарання, пов’язане з реальним позбавленням волі.

Він пояснив, що 6 червня 2026 року приблизно о 18-й годині керував автомобілем Peugeot, який належав його знайомій. Побачивши блокпост ТЦК на автодорозі, вирішив змінити напрямок руху, однак був зупинений працівниками поліції.

Після цього до нього підійшов старший солдат та попросив пред’явити військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу. За словами обвинуваченого, він не виконав цю вимогу через проблеми з військовим обліком.

Коли працівники поліції та ТЦК та СП вимагали від нього вийти з автомобіля, він також не виконав цих вимог, після чого розпочав рух у напрямку військовослужбовця, який перебував перед транспортним засобом, здійснив на нього наїзд та спричинив тілесні ушкодження.

Обвинувачений визнав вину в повному обсязі, розкаявся та не оспорював ані характеру спричинених потерпілому легких тілесних ушкоджень, ані встановлених досудовим розслідуванням обставин кримінального правопорушення, ані його правової кваліфікації.

Оскільки фактичні обставини справи учасниками судового провадження не оспорювалися, суд за їхньою згодою визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо цих обставин. На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежив дослідження доказів показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим.

Суд установив, що обвинувачений правильно розуміє зміст інкримінованих йому та визнаних ним обставин, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення, і що його позиція є добровільною.

За таких обставин суд визнав поза розумним сумнівом доведеною винуватість чоловіка в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв’язку з її службовою діяльністю.

Дії чоловіка суд кваліфікував за ч. 2 ст. 350 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, яка виконує громадський обов’язок, у зв’язку з її службовою діяльністю.

Що врахував суд при призначенні покарання

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог статей 65–67 КК України врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, відомості про особу винного, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Суд зазначив, що чоловік вчинив нетяжкий насильницький злочин щодо працівника при виконанні ним службових обов’язків. За оцінкою суду, через зухвалий та агресивний характер злочинних дій вчинене становить особливу суспільну небезпеку.

Водночас обвинувачений раніше не був судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебував, мав стійкі соціальні зв’язки та посередньо характеризувався за місцем проживання.

Також суд урахував, що під час розгляду справи чоловік засудив свою протиправну поведінку, вибачився за вчинене, заявив, що переосмислив свою поведінку і зобов’язується не вчиняти протиправних дій у майбутньому.

Він пропонував потерпілому відшкодувати моральну шкоду, однак той відмовився. Після цього 20 тисяч гривень були перераховані обвинуваченим на потреби Збройних Сил України. Крім того, чоловік має на утриманні малолітню дитину.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив. Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні малолітньої дитини та перерахування коштів на потреби ЗСУ.

Суд у справі № 686/19558/26 також врахував досудову доповідь органу пробації. Відповідно до її висновків ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінювався як середній, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк було визнане можливим.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого, даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи, наявності кількох пом’якшуючих обставин та позицій учасників провадження суд дійшов висновку про необхідність призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 350 КК України.

Чому суд застосував звільнення від відбування покарання з випробуванням

Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд узяв до уваги, що чоловік раніше не був судимий, щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю злочину та зробив добровільний внесок на потреби Збройних Сил України.

Суд також врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію прокурора щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та сукупність інших обставин, які пом’якшують покарання і, за висновком суду, знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку про можливість звільнити чоловіка від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням є справедливими, необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Рішення суду

Хмельницький міськрайонний суд визнав чоловіка винуватим за ч. 2 ст. 350 КК України та призначив йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнили від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю два роки.

На період іспитового строку на нього покладено обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Крім того, у строк відбування покарання зараховано час перебування чоловіка під вартою з 6 до 8 червня 2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд не обирав. Арешт, накладений на автомобіль Peugeot 301, скасовано, а сам транспортний засіб постановлено повернути його власнику.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.