«Волинянка» з кузовом пікапа: рідкісний автомобіль Луцького автозаводу, про який мало хто знає (фото)

На Волині створили незвичайну версію «Волинянки», яка більше нагадувала маленьку вантажівку, ніж звичний позашляховик. На початку 1990-х Луцький автозавод випускав ЛуАЗ-13021 – рідкісний повнопривідний пікап із подовженою базою, окремою рамою та відкритою вантажною платформою. Під капотом працював двигун від «Таврії», а сама машина могла долати розбиті ґрунтові дороги й перевозити господарські вантажі.

Про те, чим особливий цей забутий автомобіль, скільки він міг навантажити та чому сьогодні ЛуАЗ-13021 став рідкістю, пише Motor News.

Від позашляховика до вантажного пікапа

 

Основою для ЛуАЗ-13021 став позашляховик ЛуАЗ-1302, який наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років прийшов на зміну моделі 969М. Головною відмінністю модернізованої машини став бензиновий двигун МеМЗ-245-20 рідинного охолодження, запозичений у «Таврії».

На базі цієї моделі луцькі конструктори розробили вантажний автомобіль із двомісною кабіною та відкритою платформою. За даними автомобільних видань і довідників, випуск ЛуАЗ-13021 розпочався 1991 року, хоча в окремих публікаціях початок виробництва датують 1992–1994 роками. Тому точну дату переходу від розробки до серійного складання варто трактувати обережно.

Головною конструктивною відмінністю стала окрема лонжеронна рама відкритого перерізу. На відміну від базового ЛуАЗ-1302 із несучим кузовом, вантажна версія отримала шасі, пристосоване до встановлення бортової платформи.

Колісну базу збільшили з 1800 до 2300 мм – на 500 мм. Задню торсіонну підвіску посилили, а запасне колесо перенесли під вантажну платформу, праворуч. Паливний бак розмістили зліва, між осями.

Що являв собою ЛуАЗ-13021

Автомобіль зберіг характерну для луцьких позашляховиків просту конструкцію. Кабіна була розрахована на водія та одного пасажира, а її верх виконувався з брезенту, натягнутого на каркас. Позаду розташовувалася металева вантажна платформа з відкидними бортами.

Під капотом працював карбюраторний чотирициліндровий двигун МеМЗ-245-20 робочим об'ємом 1,1 л і потужністю близько 53 к. с. Він поєднувався з чотириступеневою механічною коробкою передач і повним приводом.

 

За опублікованими технічними даними, ЛуАЗ-13021 мав дорожній просвіт 280 мм і розвивав максимальну швидкість близько 90 км/год. Вантажопідйомність у довідниках зазвичай зазначають на рівні 400 кг, хоча в окремих матеріалах фігурує корисне навантаження до 550 кг. Ці цифри можуть залежати від методики підрахунку маси екіпажу та вантажу.

Мала маса, незалежна торсіонна підвіска, колісні редуктори та понижувальна передача допомагали автомобілю долати розбиті ґрунтові дороги. Водночас ЛуАЗ-13021 не був повноцінною заміною важкому вантажному пікапу: його можливості обмежували невелика вантажопідйомність, скромна потужність двигуна та мінімальний комфорт.

Вантажопідйомність і практичність

У заводських характеристиках корисне навантаження ЛуАЗ-13021 зазвичай становило 400 кг. У статті журналу «За кермом» за березень 1995 року зазначалося, що вантажівка могла перевозити чотири центнери вантажу понад водія та пасажира. В інших публікаціях наводиться повна маса 1600 кг і вантажопідйомність до 550 кг, тому ці показники не варто вважати взаємозамінними без уточнення методики розрахунку.

Низька вантажна платформа полегшувала завантаження, а відкидні борти дозволяли перевозити різноманітні господарські вантажі. Для невеликого господарства, ферми чи комунальної служби це був практичний формат: автомобіль залишався компактним, але отримував значно більше можливостей для перевезення речей, ніж звичайний пасажирський позашляховик.

Водночас ЛуАЗ-13021 не варто сприймати як машину для постійного перевезення максимальної маси. Двигун потужністю приблизно 53 к. с. і трансмісія, розрахована на легкий позашляховик, накладали свої обмеження. А висока прохідність не скасовувала потреби стежити за навантаженням на шасі.

 

ЛуАЗ-13021 у виробництві та за межами України

Історія моделі не обмежилася Луцьком. Наприкінці 1990-х автомобілі сімейства ЛуАЗ збирали також у московській області на підприємстві ЗАТ «Валетта», використовуючи українські машинокомплекти.

У травневому номері журналу «За кермом» за 1998 рік опубліковано матеріал про відвідування складального цеху в селищі Поварово, де журналіст випробував вантажний ЛуАЗ-13021. Це підтверджує, що модель не просто існувала у вигляді дослідного зразка, а використовувалася в реальному виробництві.

Точні роки завершення випуску в різних джерелах відрізняються. Частина довідників зазначає 1998 рік, інші продовжують історію моделі до початку 2000-х. Достовірної відкритої статистики загальної кількості виготовлених ЛуАЗ-13021 немає, тому називати конкретний тираж було б некоректно.

Незвичайні модифікації

На подовженому шасі розробляли й інші варіанти автомобіля. Серед них – ЛуАЗ-13021-04 із чотиримісною кабіною, а також різні експериментальні кузови й надбудови.

Особливий інтерес становить санітарна модифікація ЛуАЗ-13021-08. Її представили на Київському автосалоні 1998 року. Автомобіль призначався для обслуговування сільських фельдшерсько-акушерських пунктів і перевезення пацієнтів. Однак до повноцінного серійного виробництва ця версія не дійшла: відомо лише про кілька дослідних екземплярів.

 

Цей проєкт добре демонструє потенціал конструкції: компактне повнопривідне шасі могло стати основою не лише для невеликої вантажівки, а й для спеціалізованого транспорту, якому потрібен доступ до віддалених населених пунктів.

Що перевірити перед купівлею ЛуАЗ-13021

Сьогодні цей пікап цікавий передусім колекціонерам української автомобільної техніки та ентузіастам старих позашляховиків. Через невеликий тираж знайти автомобіль у хорошому стані непросто, а відсутність оригінальних деталей може суттєво ускладнити відновлення.

Частина агрегатів уніфікована з іншими моделями ЛуАЗ, а двигун споріднений із силовими агрегатами сімейства ЗАЗ-1102 «Таврія». Проте це не означає, що будь-яка деталь від «Таврії» підійде без доробок. Найскладніше може бути знайти специфічні елементи рами, кузова, платформи та кабіни.

Ціни на ЛуАЗ-13021 залежать від стану, комплектності й документів. Через рідкісність моделі оцінювати її лише за оголошеннями складно, а сама по собі заявлена продавцем ексклюзивність не гарантує високої колекційної вартості.

ЛуАЗ-13021: рідкісний пікап із волинським характером

ЛуАЗ-13021 став цікавою спробою перетворити компактний український позашляховик на універсальний господарський автомобіль. Подовжена база, окрема рама, посилена задня підвіска й вантажна платформа зробили його помітно відмінним від звичайної «Волинянки».

 

Це була проста й утилітарна машина, розрахована не на швидкість чи комфорт, а на роботу там, де важливі компактність і прохідність. Точний тираж ЛуАЗ-13021 залишається невідомим, але його незвична конструкція та рідкісність роблять модель важливою частиною історії українського автомобілебудування.

Нагадаємо: на популярному сайті автооголошень за 8 тисяч доларів продавали колекційну «Волинянку» 1990 року випуску.