«Вони не можуть нагадати про себе самі»: чому важливо долучатися до акцій на підтримку полонених у Львові та інших містах
Щосуботи о 13:00 у Львові та інших містах України відбуваються акції-нагадування про військовополонених Маріупольського гарнізону, усіх полонених та безвісти зниклих Захисників і Захисниць України. У Львові на площу виходять їхні рідні, військові, ветерани, колишні військовополонені та небайдужі містяни. Вони тримають прапори й фотографії, виголошують гасла та нагадують про тих, хто досі не повернувся додому.
Чи достатньо містяни долучаються до таких заходів, чому частина людей оминає їх увагою та що дає родинам присутність інших — LMN поговорила з організаторкою акцій-нагадувань, дружиною військовополоненого та ветераном, який сам провів у російському полоні два з половиною роки.
Водночас ці акції мають і моменти, які їхні учасники пам’ятають особливо. Під час однієї з них, 11 квітня 2026 року, просто на площі родині повідомили новину, на яку вона чекала майже чотири роки. Одній з учасниць, Надії, зателефонували й сказали, що її син Ігор Хай був звільнений з російського полону та вже перебуває в Україні.
«Ми дуже переживали, бо знали, що відбувається обмін, але не знали, чи будуть серед звільнених азовці. І саме під час нашої акції Надії зателефонували й повідомили, що її син обміняний і вже в Україні. Ми всі обіймалися, плакали від щастя. Це дало нам сили й розуміння, що ми недарма стояли», — згадує організаторка акцій-нагадувань у Львові Ірина Новосядло.
Для родин військовополонених і зниклих безвісти такі зустрічі — не просто щотижнева подія. Це можливість говорити про своїх рідних, підтримувати одне одного та нагадувати суспільству про тих, хто досі перебуває в неволі.
«За кожною фотографією — конкретне ім’я і конкретна родина»
У Львові акції на підтримку Захисників Маріуполя почали проводити ще в 2022 році. Тоді містяни виходили, щоб привернути увагу до військових, які опинилися в оточенні. Після виходу українських оборонців із «Азовсталі» у травні 2022 року та потрапляння 2449 військовослужбовців у російський полон у Львові почали проводити регулярні акції на підтримку військовополонених.
Однією з організаторок акцій у Львові є Ірина Новосядло — координаторка родин Захисників Маріуполя у Львові та голова громадської організації «Пам’ятай про Україну». Її син, який захищав Маріуполь, потрапив у полон 20 травня 2022 року. Він повернувся додому 21 вересня 2024 року, однак його побратими досі перебувають у неволі.
За словами Ірини, у 2022 році родини військових об’єдналися, щоб про їхніх рідних не забували та допомагали повернути їх додому. Саме тому акції отримали назву «акції-нагадування».
«Це акції-нагадування, тому що ці люди не можуть нагадати про себе самі — вони в полоні. Наш обов’язок — нагадувати про кожну людину, про кожне ім’я. Бо за кожною фотографією — конкретне ім’я і конкретна родина, яка чекає», — каже вона.
За її словами, ці заходи мають нагадувати не лише українському суспільству, а й владі та міжнародній спільноті про військових, які досі перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.
«Ми не можемо сказати, чи впливають акції на звільнення, але точно розуміємо, що не дамо про них забути. Влада знає, що ми будемо про них говорити й боротися за кожного», — говорить Ірина.
Чому людей на акціях стало менше
За словами Ірини, останнім часом у Львові на акції приходить менше людей. Вона припускає, що частина містян могла втомитися або зневіритися й перестати вірити, що їхня присутність щось змінює.
Водночас кількість учасників залежить від обставин. На акції, присвячені важливим датам, зокрема роковинам трагедії в Оленівці чи подіям, пов’язаним із виходом Захисників Маріуполя в полон, людей зазвичай приходить більше. Впливають також пора року та погода.
Водночас серед учасників є чимало людей, чиї рідні не перебувають у полоні чи військовій службі. Ірина вважає це важливим показником того, що до проблеми долучаються й ті, кого вона не торкнулася безпосередньо.
«У нас є ті, хто перестає ходити з різних причин, а є ті, хто долучається. Хтось зрозумів важливість цього у 2023 році, а хтось — лише у 2026-му. І це нормально. Ніколи не пізно прийти й підтримати родини», — говорить організаторка.
«Я можу сміливо дивитися в очі хлопцям, які повернулися»
Євген Тараненко — ветеран 36-ї окремої бригади морської піхоти, який провів у російському полоні два з половиною роки. Загалом він має 15 років вислуги у Збройних силах України та звання капітана. 24 лютого 2022 року Євген зустрів у Маріуполі, де брав участь в обороні міста.
Після виходу з оточення військовий потрапив у полон. Звільнили його восени 2024 року. Приблизно за місяць після повернення він уперше долучився до акції на підтримку полонених у Києві. Згодом відвідував такі заходи в різних містах України, а після завершення служби у 2025 році оселився у Львові й почав регулярно приходити на місцеві акції.
Для Євгена участь у них — спосіб підтримати тих, хто досі перебуває в неволі, та їхні родини.
«Для мене важливо, що я потім можу сміливо дивитися в очі хлопцям, які повернулися, і сказати: “Старий, я зі свого боку робив усе, що міг. Я за тебе боровся”», — говорить Євген.
Він каже, що присутність людей на таких заходах важлива передусім для родин. Коли на площу приходять інші містяни, ветерани чи військові, родини бачать, що їхнє очікування не залишилося лише їхньою особистою боротьбою.
«Коли приходять люди, родини відчувають, що вони не самі, що їх не покинули. І моя підтримка їм потрібна. Принаймні мої знайомі про це говорять. Для них дуже важливо, коли приходять ветерани», — каже він.
«Хлопці знали, що про них пам’ятають»
Євгенія — дружина військовополоненого Андрія, який перебуває в полоні з травня 2022 року. Вона почала долучатися до акцій після того, як чоловік опинився в неволі.
За її словами, людей на акціях стало помітніше після того, як до них почали активніше долучатися військові, які публічно розповідали про полон і закликали підтримувати родини. Водночас вона вважає, що учасників усе ще недостатньо, а багато людей не усвідомлюють значення проблеми, доки вона не торкнеться їх особисто.
«Сьогодні ми, а завтра ти», — так вона формулює свій головний заклик до тих, хто досі не приходив на акції.
Євгенія також розповідає, що звістки про акції в Україні доходили до військовополонених. За її словами, звільнені Захисники розповідали, що знали про те, як їхні рідні та інші українці виходять на площі, тримають їхні фотографії та продовжують говорити про полон.
«Коли хлопці повертаються й бачать ці акції, вони мають сили відновлюватися, проходити реабілітацію. Коли ти розумієш, що маєш підтримку, що тебе пам’ятають і чекають, це дає дуже багато сил», — пояснює вона.
Ірина Новосядло також розповідає, що родини неодноразово чули від людей сумніви щодо ефективності таких заходів. Дехто вважає, що стояння на площі нічого не змінює. Водночас, за її словами, ті, хто повернувся з полону, неодноразово розповідали про інформацію з України.
«Найменше, що ти можеш зробити, — вийти й сказати: “Тебе не забули, ми тебе чекаємо”. Хлопці, які повертаються, неодноразово говорять, що в полоні отримували інформацію про акції. Вони знали, що про них пам’ятають і що за них борються», — каже Ірина.
«Ніколи не пізно долучитися»
Співрозмовники наголошують: долучитися до акції можна незалежно від того, чи є серед рідних або друзів військовополонені.
Ірина згадує, як під час однієї з останніх акцій до учасників приєднався колишній військовополонений Андрій. Чоловік побачив прапори, зупинився, дізнався, що відбувається акція на підтримку полонених, і залишився разом з іншими.
«Найкраще, коли люди долучаються. Буває, що хтось просто проходить повз, бачить акцію і зупиняється. І це теж важливо», — говорить організаторка.
Євген Тараненко радить тим, хто не має близьких у полоні, насамперед приходити на акції та спілкуватися з родинами.
«Просто прийти й сказати: “Дякую вам за те, що ви робите”. Це теж важливо», — зазначає ветеран.
Окрім особистої присутності, співрозмовники радять поширювати інформацію про полонених та акції у соцмережах, Telegram-каналах та інших доступних майданчиках. У Львові під час також збирають кошти на потреби бригади «Азов». Долучитися можна за посиланням. Коли накопичується необхідна сума, організатори закривають запити військових, зокрема на генератори, комплектуючі для дронів та інше обладнання. Інформацію про збори та звітність публікують на сторінках «Lviv Family Azovstal» та громадської організації «Пам’ятай про Україну».
Як долучитися
Акції-нагадування у Львові відбуваються щосуботи о 13:00 на площі Свободи, перед пам’ятником Тарасу Шевченку. Анонси щодо конкретних дат та можливих змін у проведенні організатори публікують у соцмережах. Актуальні оголошення також розміщує Асоціація родин захисників «Азовсталі».
Для тих, хто раніше не приходив, організатори наголошують: не обов’язково мати особистий зв’язок із військовополоненим, щоб підтримати родини. Можна просто прийти, постояти з ними, потримати прапор чи фотографію, поширити інформацію про акцію або розповісти про конкретного Захисника.
«Ми виходимо, щоб повернулися всі. Вони мають знати, що ми за них боремося», — наголошує Ірина Новосядло.
Фото: Львівська мануфактура новин та lviv_family_azovstal.
