Але із лісу під Сіверськодонецьком не повернулися семеро українських добровольців.
Минає 12 років від одного з найтрагічніших боїв батальйону «Айдар».
23 серпня 2014 року українські воїни вступили в бій із російською диверсійно-розвідувальною групою. За тодішніми повідомленнями, диверсанти могли готувати теракт у Харкові.
Ворогу запропонували скласти зброю. У відповідь росіяни відкрили вогонь.
Айдарівці зупинили диверсійну групу, але ціна виявилася страшною — семеро загиблих за один день.
Наймолодшому було 24 роки. Найстаршому — 51.
Володимир Черноволов — 44-річний уродженець Лисичанська. Він захищав землю, на якій народився і прожив більшу частину життя.
Оганес Петросян — 41-річний підприємець, вірменин за походженням, який виріс в Україні. Пройшов Майдан, а потім добровільно вирушив на фронт. У тому бою він прикрив побратима від вибуху гранати.
Андрій Писаренок — 24-річний доброволець із Кіровоградщини, який до війни працював у сільському господарстві. Удома на нього чекали дружина і двоє маленьких синів.
Василь Андріюк — 51-річний електрик і шахтар із Косова. Учасник Революції Гідності. Вирушаючи на фронт, сказав дружині, що їде працювати на будівництво, — не хотів, щоб вона хвилювалася.
Володимир Бойко — 28-річний учасник Майдану із Житомирщини. Після його загибелі без батька залишилися син і донька.
Євген Гаркавенко — 34-річний доброволець із Київщини. До «Айдару» приєднався ще у травні 2014-го.
Андрій Корабльов — 42-річний уродженець міста Українськ на Донеччині. У нього залишилася донька.
Згодом усіх сімох нагородили орденами «За мужність» III ступеня — посмертно.
Вони були різного віку, народилися в різних областях, мали різні професії та родини. Але одного серпневого дня стали пліч-о-пліч проти ворога.
У День Державного Прапора, згадаймо їх не одним числом — сім. Згадаймо кожного на ім’я.
Світла пам’ять Володимиру Черноволову, Оганесу Петросяну, Андрію Писаренку, Василю Андріюку, Володимиру Бойку, Євгену Гаркавенку та Андрію Корабльову.
Українська перемога