Войнівський заказник на Кіровоградщині: як зберегти природу та зробити територію доступною для туристів

У Новоукраїнській громаді Кіровоградської області створюють електронну базу даних ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Войнівський». Його територію планують розвивати як туристичну локацію — облаштувати оглядові майданчики, визначити маршрути та місця для паркування. Водночас заказник площею 43 гектари має залишитися природною територією. Там є п'ятиметрові гранітні скелі, первинний степ та рослини з Червоної книги.

Про це Суспільному розповів начальник відділу земельних відносин Новоукраїнської міської ради Сергій Старовойт.

Гранітні скелі та первинний степ

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Войнiвський» розташований між селами Войнівка та Новоолександрівка Новоукраїнської громади. Його створили у 1994 році, розповів науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін.

«Перебуваючи в долині річки Плетений Ташлик, можна побачити високі скелі, які підіймаються на понад п'ять метрів над рівнем водойми. Насамперед це цінно для збереження самого ландшафту, це стосується і тваринного, і рослинного фонду, який тут представлений, а також цінність представляють самі гранітні скелі, адже велику кількість гарних в естетичному контексті локацій в нашій області розорані».

За словами Сергія Мілютіна, там збереглися рідкісні рослини, значна частина яких занесена до Червоної книги.

«Наприклад, шафран сітчастий, сон лучний, який квітує здебільшого в другій половині квітня. Також трапляється рябчик руський, він квітне у травні, мигдаль. Торік тут сталася пожежа, вигоріла велика плантація ковили Лессінга. Однак цього року під час відвідування вдалось зафіксувати, що ковила збереглася. У двох ділянках заказника можна зустріти Півник понтичний, він не дуже типовий для нашого регіону».

У заказнику живуть також червонокнижні птахи, сказав Сергій Мілютін.

«З-поміж червонокнижних тут можна зустріти деяких хижаків і водоплавного огаря. Також можна зустріти сіру, білу та руду чаплю. Лелеки полюють на жаб або ящірок. Можна почути в небі подекуди специфічне звучання бджолоїдок або золотої щурки, як її інколи називають. Також багато ластівок, різноманітних, здебільшого трапляється сільська. З хижаків — підсоколик великий, шуліка чорний, яструб малий».

Також на території заказника, додав, живуть зайці, лисиці та сарна європейська.

Окрему увагу Сергій Мілютін звернув на гвоздику бузьку.

«Гвоздика бузька занесена до Червоної книги. Ця рослина трапляється в межах Кіровоградської, Миколаївської і частково Вінницької областей, далі на півночі вона вже не зустрічається. Варто відзначити, що вона не вибаглива і часто ми її можемо побачити на гранітних скелях, як тут».

Неподалік ростуть карликові іриси, або півники. На цій же території можна зустріти півники понтичні, також занесені до Червоної книги України.

За словами наукового співробітника краєзнавчого музею, навесні бачив там інформаційні таблички про те, що це Войнівський заказник. Нині їх немає.

Інформаційні таблички відновлять

Таблички відновлять до кінця року, сказав начальник відділу земельних відносин Новоукраїнської міської ради.

«З якоюсь періодичністю ми на всіх природо-заповідних землях встановлюємо такі таблички для попередження, для інформування людей. Але з часом вони зникають».

За інформацією Сергія Старовойта, площа заказника — 43 гектари. Там не можна полювати, розпалювати вогнища, їздити на автомобілях поза дорогами, смітити, рвати рослини або розорювати землю.

Нині опрацьовують паперові документи та вносять дані заказника в електронні системи. Планують розвивати його для туризму. Коли такі плани зможуть реалізувати, сказав, визначити складно.

Оглядові майданчики та туристичні маршрути

Головним завданням під час розвитку території має стати збереження природи, сказав Сергій Старовойт.

«Баланс має бути — щоб не нашкодити природі, щоб зберегти давній ареал тисячолітнього степу, щоб люди могли дістатися і побачити його. Бо створити природно-заповідний фонд і закрити його, щоб людське око не бачило, буде невірно».

За його словами, за умови залучення бізнесу, можуть розробити проєкт, який передбачатиме облаштування території для відвідувачів. Йдеться, зокрема, про оглядові майданчики, можливість проїзду, паркування, а також визначені маршрути й дороги.

«Можливо, визначимо шляхи й дороги, як у великих парках, щоб не можна було йти навпростець і там були схеми та карти».

Так, сказав, у громаді хочуть зробити Войнівський заказник доступнішим для відвідувачів, водночас не допустивши шкоди для природної території, яку охороняють понад 30 років.

За словами Сергія Мілютіна, найкращий період для відвідування заказника — квітень-травень, коли квітнуть найбільше рослин.