ВРП і «магія прізвища»: як 80% відкритих проваджень виглядають на тлі 0,4% для інших
Хотілося б говорити не про болісне. Болю і так забагато — особистого, і того спільного, який приніс нам усім цей час. Але є речі, які не можна відкладати «до кращих часів», бо кращі часи не настануть самі.
Це не про те, як голова та члени, поточні й колишні, ВРП проводили робочий час у ресторані в день трагедії. Це не про штучний інтелект, яким окремі члени та членкині Вищої ради правосуддя намагаються пускати професійній спільноті пил в очі, розповідаючи про «ефективність» та «досягнення».
Це про цифри. Голі, сухі, ні до чого не апелюючі цифри.
І ми, чесно кажучи, були шоковані.
Що ми зробили
Ми поставили одне-єдине питання, максимально нейтральне:
За чиїми зверненнями Вища рада правосуддя відкриває дисциплінарні провадження — і з якою ймовірністю?
Не «за якими фактами». Не «щодо яких суддів». А за чиїм підписом.
Далі — звичайна умовна ймовірність. Найпростіша математика, яку викладають на першому курсі. Береш кількість відкритих проваджень, ділиш на кількість поданих звернень від конкретного суб’єкта, отримуєш частку. Жодних інтерпретацій. Жодної «експертної оцінки».
Результат виявився таким, що його не соромно було б показати як навчальний приклад — приклад того, як виглядає інституція, яка не розглядає скарги, а розглядає підписи.
Приватна особа — понад 200 разів «цінніша» за громадянина
Ось перші три рядки:
Прочитайте це ще раз. Повільно.
Дванадцять тисяч вісімсот шістдесят звернень від звичайних людей — громадян, сторін у справах, тих, хто вважав себе постраждалим від суду. З них до відкриття провадження дійшло п’ятдесят одне. Нуль цілих чотири десятих відсотка. Практично нуль.
І поруч — три прізвища, у яких три з чотирьох звернень перетворюються на провадження проти судді. Якщо ви вважаєте, що це три окремих особи, в контексті звернень до ВРП, то ви помиляєтесь. За цими особами стоїть одна людина. І від цього не просто сумно, а нас сторонніх спостерігачів охоплює жах від стану справ у цьому складі ВРП.
Різниця — приблизно у 190–200 разів.
Це не «трохи вища ефективність». Це не «краща якість підготовки матеріалів». Це не «досвід у складанні скарг». Щоб зрозуміти масштаб: якби ВРП справді розглядала всі звернення за одним стандартом і той стандарт давав 0,4% відкриттів, то ймовірність випадково отримати 69 відкриттів із 86 у однієї людини — це число з понад ста нулями після коми. Такого не буває. Ніколи. Ні в природі, ні в статистиці, ні в правосудді.
Є рівно два пояснення. Або ці конкретні особи володіють якимось надприродним знанням про суддівські провини, недоступним 12 860 іншим українцям. Або у ВРП існує окремий вхід, до якого підходить не аргумент, а прізвище.
Найгірше — це не приватні особи. Найгірше — це те, що нижче
Тепер подивіться на другий блок. На державні органи. На тих, для кого виявлення порушень — це посадовий обов’язок, штат, повноваження, доступ до матеріалів, оперативні можливості:
Жоден державний орган України не дотягує до рівня приватної особи.
Ані НАБУ з його 61,1%. Ані прокуратура — професійний, штатний, юридично зобов’язаний суб’єкт — з ганебними 31,6%. Ані власна ініціатива самої ВРП з 46,7%.
Тобто у Вищій раді правосуддя склалася ієрархія довіри, в якій приватна особа з прізвищем важить більше, ніж Служба безпеки України, більше, ніж НАБУ, більше, ніж прокуратура, і навіть більше, ніж сама ВРП, коли вона діє за власною ініціативою.
Ми не пишемо тут про ДБР, поліцію чи СБУ — це окрема розмова. Але сам факт, що ці органи опинилися позаду приватних осіб, знімає останній аргумент захисту. Бо якщо високий відсоток пояснювався б «якістю матеріалів», то попереду мали б бути ті, у кого є доступ до доказів, до реєстрів, до оперативних даних. А попереду — не вони.
Питання, на яке ВРП зобов’язана відповісти публічно і поіменно: що саме є у зверненнях цих кількох приватних осіб, чого немає у зверненнях прокуратури?
І тепер — нулі
П’ятсот одне звернення. Нуль.
Двісті дев’яносто сім звернень. Нуль.
Абсолютний, ідеальний, стерильний нуль. Не 1%, не 0,5% — нуль.
Ось де система показує себе повністю. Бо фільтр, який пропускає 80% від однієї людини і 0% від іншої, — це вже не фільтр. Це шлагбаум із черговим.
І тут ми підходимо до того, чому ця стаття взагалі написана.
Про що це насправді
Ми всі й раніше вважали, що ВРП працює не заради захисту суддів. Це вже нікого не дивувало — звикли. Всі розуміли, що мета — провести своїх і «правильно позбутися» професійних та незручних. Але це була думка. Відчуття. Кулуарна впевненість, яку неможливо покласти на стіл.
Тепер це не думка. Тепер це розподіл ймовірностей.
І він означає ось що, і кожен суддя має це почути прямо:
Ваша справа вирішувалася не тоді, коли її розглядали. Вона вирішувалася тоді, коли її подавали.
Не зміст порушення визначав долю провадження. Не тяжкість. Не докази. Не ваші пояснення. Підпис на першій сторінці. Якщо там було одне з кількох потрібних прізвищ — у вас було 75% шансів отримати провадження ще до того, як хтось прочитав перший абзац. Якщо там був звичайний громадянин — 0,4%, і ваша справа була закрита ще до того, як її відкрили.
Це означає, що дисциплінарна функція ВРП перестала бути функцією контролю. Вона стала інструментом доступу. І доступ цей роздано вузькому колу.
Кожен суддя, який пройшов через дисциплінарне провадження і не міг зрозуміти, чому саме він, чому саме зараз, чому за такий епізод, за який іншим нічого не було, — ось ваша відповідь. Вона не в матеріалах вашої справи. Вона в цій таблиці.
Що далі
Цей матеріал — тільки перший крок. Цифри показують структуру. Вони ще не показують зміст.
Тому ми переходимо до наступного етапу.
Перше. Аналіз поданих матеріалів. Ми беремося за самі звернення — що в них написано, чим вони обґрунтовані, чи є в них взагалі щось, чого немає у зверненнях прокуратури. Ми покажемо, чи існує реальна різниця в якості — чи єдина різниця в тому, хто підписав. Ми порівняємо відмовлені звернення з відкритими за однакових обставин. Ми покажемо, скільки з цих проваджень закінчилися реальним стягненням, а скільки були потрібні тільки як факт існування провадження.
Друге, і головне. Ми розкриємо тих, хто ховається під знаком питання.
На діаграмі замість фотографій цих людей стоїть червоне «?». Це не художній прийом. Це точний портрет ситуації: люди, чиї звернення мають у 200 разів більшу вагу, ніж звернення громадянина України, і в 2,5 раза більшу вагу, ніж звернення прокуратури, — не мають публічного обличчя.
Вони не обрані. Вони не призначені. Вони не звітують. Вони не несуть відповідальності. Але статистично вони впливають на суддівську кар’єру сильніше, ніж будь-який державний орган цієї країни.
Хто вони. З ким пов’язані. Чиї інтереси представляють. Які справи розглядали судді, проти яких вони подавали. І що ставалося з тими справами потім.
Ми пройдемо по кожному прізвищу. Ми складемо мапу зв’язків. Ми зіставимо дати звернень із датами процесуальних рішень у справах.
Знак питання зникне.
Судді, які постраждали від дій ВРП: ця стаття написана для вас. Якщо ви бачите своє провадження в цій статистиці — ми готові його розібрати. Тиша була зброєю проти вас рівно доти, доки цифри були закриті. Вони більше не закриті.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
