ВС зобов'язав банк повернути 40 тисяч євро жінці, депозит якої розірвали шахраї через «Приват24», поки вона була за кордоном

Розвиток дистанційних банківських сервісів значно збільшив кількість випадків, коли банки посилаються на успішну авторизацію операцій як доказ волевиявлення клієнта.

У постанові від 2 липня 2026 року у справі № 727/48/24 Третя судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула спір про стягнення депозитного вкладу після несанкціонованого списання коштів із рахунку через систему дистанційного банкінгу та визначила, за яких умов відповідальність за такі операції може бути покладена на клієнта.

Обставини справи

У 2011 році між позивачкою та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу на суму 40 000 євро, який у подальшому автоматично пролонговувався. Відсотки за вкладом вона отримувала у відділенні банку за паспортом, застосунком «Приват24» не користувалася.

Після початку повномасштабної війни позивачка виїхала за кордон і в період з вересня 2022 року до середини березня 2023 року перебувала за межами України. За її твердженням, жодних розпоряджень щодо дострокового розірвання депозиту чи перерахування коштів вона не надавала.

Після повернення в Україну у березні 2023 року позивачка звернулася до банку для отримання депозиту та дізналася, що кошти відсутні. Банк повідомив, що депозит було достроково розірвано через систему «Приват24», після чого кошти були перераховані на карткові рахунки та зняті в банкоматах.

Позивачка звернулася до правоохоронних органів, за фактом можливого шахрайства було відкрито кримінальне провадження. Водночас банк відмовився повертати депозит, посилаючись на те, що всі операції були авторизовані із використанням фінансового номера телефону клієнтки.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, стягнули з банку суму депозиту та розірвали депозитний договір. Банк оскаржив ці рішення до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб.

Суд зазначив, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

ВС наголосив, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Оцінюючи докази у справі, Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що надані відповідачем матеріали не підтверджують те, що реєстрація в Internet Banking Приват24, відкриття карток, переказ коштів із депозитного рахунку на карткові рахунки та в подальшому зняття готівкових коштів здійснювалися позивачем, або ж те, що остання допустила розголошення конфіденційних даних картки.

Також Верховний Суд підкреслив, що позивачем на підтвердження вжиття заходів щодо відвернення наслідків та своєчасного повідомлення відповідача про шахрайські дії надано докази, які свідчать про відсутність вини позивача.

Відповідач не довів, що саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. Тобто банк не довів, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню третіми особами інформації про логін та пароль в системі онлайн банкінгу.

Окремо Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій щодо розірвання депозитного договору.

Враховуючи те, що перерахування депозитних коштів здійснено банком без розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, без пред'явлення паспорту, договору про заощадження, документу про внесення коштів в банк і електронної ощадної книжки, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору про заощадження, у зв'язку з істотним порушенням умов договору.

Отже, Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, якими з банку стягнуто 40 000 євро депозитного вкладу та розірвано депозитний договір.

Суд підтвердив, що відповідальність клієнта за несанкціоновані платіжні операції можлива лише тоді, коли банк доведе, що саме дії чи бездіяльність клієнта спричинили втрату або розголошення інформації, яка дала можливість здійснити такі операції.

Сам факт авторизації через систему дистанційного банкінгу або використання фінансового номера телефону не є достатнім доказом вини вкладника. Ця правова позиція має важливе значення для спорів щодо шахрайського списання коштів із банківських рахунків та визначає межі відповідальності банків і користувачів платіжних послуг.

Додатково читайте — Верховний Суд зобов’язав клієнта банку повернути понад 7,4 тисяч євро, помилково зарахованих через збій системи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.