Військовий Василь після поранення та ампутації ноги повернувся до служби, а згодом — і до футболу. Зараз він грає в ампфутбол на позиції правого півзахисника за франківську команду «Бартка», яка пройшла Першу лігу та стала чемпіоном України, пише КУРС з посиланням на 114 бригаду тактичної авіації.
У 2024 році Василь служив стрільцем зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Поранення він отримав, коли разом з побратимами повертався після штурму в Курській області.
“Бойове завдання виконали, побратими закріпилися на позиції. Це мало бути звичайне повернення. Я йшов разом з іншими, думав, що найважче вже позаду. Але за кілька секунд усе змінилося. Наступив на міну «Пелюстка». Пролунав вибух. Спочатку навіть не зрозумів, що сталося. Спробував підвестися — і тоді побачив, що лівої стопи більше немає”, — згадує Василь.
Він розповідає, що поруч був побратим, який майже одразу наклав йому турнікет. Евакуацію довелося відкласти, оскільки район постійно перебував під ударами артилерії й авіації, а над позиціями кружляли ворожі безпілотники. До ранку він залишався у невеликому рові в лісосмузі.
“Тоді не думав про ногу. Треба було просто вижити й дочекатися своїх. Лише вранці хлопці змогли розпочати евакуацію”, — каже Василь.
У шпиталі в Сумах він остаточно дізнався про масштаб травми — ампутацію довелося виконати вище коліна.
Попереду були операції та тривала реабілітація. Майже пів року знадобилося, щоб навчитися ходити з протезом.
“Спочатку все незвично. Треба заново вчитися тримати рівновагу, ходити, звикати до протеза”, — каже військовий.
Після реабілітації він повернувся до служби у 114 бригаді тактичної авіації. До відрядження у зведену стрілецьку бригаду боєць займався підготовкою авіаційних ракет Р-27 і Р-73. Після реабілітації повернувся до цієї роботи.
Також Василь вирішив знову займатися футболом, яким захоплювався до війни.
“Моєю перевагою в команді була сильна ліва нога. Я втратив її в бою. Але вирішив повернутися у футбол”, — розповідає Василь.
Читайте також: Від цивільного фаху — до військового лідерства: історія Епіка з Коломийщини