Повномасштабна війна проти України та західні санкції кардинально змінили баланс сил у відносинах між Росією та Китаєм. Якщо раніше Москва й Пекін були близькими до рівноправного партнерства, то тепер Кремль дедалі більше залежить від КНР, а Сі Цзіньпін фактично диктує Владіміру Путіну свої умови. Про це йдеться в матеріалі The Wall Street Journal.
За даними видання, одним із найяскравіших прикладів нової ролі Росії стали переговори щодо газопроводу «Сила Сибіру-2». Під час візиту Путіна до Пекіна у травні головною метою Кремля було отримати згоду Китаю на будівництво трубопроводу, який Москва вважає критично важливим після втрати європейського газового ринку.
Однак китайська сторона погодилася розглядати проєкт лише за умови, що Росія продаватиме газ за цінами, близькими до внутрішньоросійських, які значно нижчі за світові. Фактично Пекін запропонував Москві субсидувати постачання. Після цього російській стороні дали зрозуміти, що повертатися до питання немає сенсу, поки умови не зміняться. У підсумку Путін поїхав з Китаю без угоди щодо газопроводу «Сила Сибіру-2», хоча сторони підписали понад 40 інших документів.
Як зазначає WSJ, ще у 2013 році, під час першої зустрічі двох лідерів, Сі Цзіньпін захоплювався Путіним і навіть називав його своїм прикладом для наслідування. Китайського лідера вражала здатність очільника Кремля залишатися одним із ключових світових політиків, попри значно слабшу економіку Росії.
Однак, на думку авторів матеріалу, війна проти України прискорила структурні зміни, які вже відбувалися. Через міжнародну ізоляцію Росія втратила значну частину західних ринків і була змушена переорієнтуватися на Китай.
Сьогодні майже 40% зовнішньої торгівлі Росії припадає на КНР, тоді як до приходу Сі Цзіньпіна до влади цей показник становив близько 10%. Приблизно третину експортних доходів Росія отримує завдяки китайському ринку. Водночас частка Росії у зовнішній торгівлі Китаю не перевищує 4%, що дає Пекіну значно сильнішу переговорну позицію.
Видання зазначає, що саме Китай допомагає російській економіці витримувати західні санкції. Пекін скуповує російську нафту зі знижками, постачає компоненти для російської оборонної промисловості та забезпечує фінансові механізми, які дозволяють Москві підтримувати зовнішню торгівлю.
Водночас підтримка Китаю не є безумовною. За інформацією WSJ, Пекін використовує посилену залежність Росії для отримання максимально вигідних економічних поступок.
Попри заяви Москви та Пекіна про "безмежне партнерство", між країнами накопичуються суперечності. Китайські товари дедалі активніше витісняють російських виробників автомобілів, промислової техніки, текстилю та іншої продукції. Це вже викликає невдоволення російського бізнесу, а Кремль був змушений вживати заходів для захисту окремих галузей від китайського імпорту.
Крім того, за даними співрозмовників видання, російські спецслужби останніми роками дедалі частіше фіксують спроби китайського шпигунства щодо представників державного апарату РФ. Водночас Москва не поспішає виносити ці питання у публічну площину, щоб не псувати відносини з Пекіном.
Попри це, ознак розриву стратегічного партнерства між двома країнами наразі немає. Навпаки, Китай і надалі залишається ключовим економічним партнером Росії та підтримує її в умовах міжнародної ізоляції.
Водночас, як підсумовує The Wall Street Journal, війна, яку Путін розпочав для посилення геополітичного впливу Росії, у підсумку зробила Кремль значно більш залежним від Китаю та перетворила Москву на молодшого партнера Пекіна.