«Я не військовозобов’язаний, бо завірив це в нотаріуса»: чоловік відмовився йти до ТЦК, а справа дійшла до суду

Спроби оминути мобілізацію за допомогою вигадливих юридичних конструкцій в Україні вже давно стали окремим феноменом. У соціальних мережах та на сумнівних правових форумах поширюються так звані «шаблони заяв», які нібито дозволяють людині в односторонньому порядку оголосити себе «цивільною фізичною особою», заперечити наявність військового обов’язку та стати недоторканною для ТЦК.

Прикладом використання подібних лайфхаків стала справа № 639/590/26.  Чоловік склав у присутності нотаріуса документ про відсутність у нього статусу військовозобов’язаного, надіслав його керівнику ТЦК, а згодом вирішив оскаржити отриману повістку.

Спір дійшов до апеляційного суду, який пояснив, чому нотаріально засвідчене «сповіщення» не звільняє від військового обліку.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня показала, чому подібні юридичні конструкції не працюють. Суд не лише оцінив спробу позивача самостійно відмовитися від військово-облікового статусу, а й перевірив законність формування електронної повістки, її поштового вручення та звернення ТЦК до Національної поліції після неявки чоловіка.

Нотаріальне «сповіщення» та електронна повістка

Чоловік склав та підписав у присутності приватного нотаріуса документ із назвою: «Сповіщення про правосуб’єктність про відсутність правового статусу «військовозобов’язаний» та про неможливість прийняття участі у бойових діях».

Після цього він надіслав документ рекомендованим листом на адресу начальника районного ТЦК та СП. Як установив суд, сповіщення було вручено адресату 22 травня 2025 року.

На думку позивача, після такого повідомлення ТЦК уже не мав законних підстав вважати його військовозобов’язаним та викликати для виконання обов’язків, пов’язаних із військовим обліком.

Проте відомості реєстру «Оберіг» свідчили про інше: чоловік перебував на військовому обліку.

У грудні 2025 року через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів позивачу сформували повістку із викликом на 13 січня 2026 року для уточнення військово-облікових даних.

Повістку надіслали поштою. Сам чоловік у позові підтвердив, що отримав її 30 грудня 2025 року.

Однак за викликом він не з’явився.

Після цього ТЦК вніс відомості про порушення правил військового обліку до реєстру «Оберіг», а зголдом направив електронне звернення до органів Національної поліції щодо необхідності доставлення чоловіка до ТЦК для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Обурений позивач звернувся до суду, вимагаючи визнати незаконними дії керівника ТЦК щодо його оповіщення. Адже він уже «повідомив про відсутність у нього статусу військовозобов’язаного».

Чому нотаріус не замінює закон

Колегія Другого апеляційного адміністративного суду розглянула аргументи апелянта та пояснила, чому вони не дають підстав для скасування рішення першої інстанції.

Нотаріально засвідчене сповіщення не змінює військово-облікового статусу

Головний аргумент позивача полягав у тому, що він власноруч склав документ про відсутність у нього статусу військовозобов’язаного, підписав його в присутності нотаріуса та направив керівнику ТЦК.

Однак суд прямо зазначив, що таке «Сповіщення про правосуб’єктність» не надає права на відстрочку від призову під час мобілізації та не є підставою для виключення позивача з реєстру військовозобов’язаних.

Інакше кажучи, засвідчення підпису не перетворює самостійно складену заяву на документ, який змінює правовий статус людини всупереч законодавству.

Конституційний обов’язок не можна скасувати односторонньою заявою

Суд нагадав про статтю 65 Конституції України та Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності є конституційним обов’язком громадян України. Підстави перебування на військовому обліку, відстрочки та виключення з нього визначаються законом, а не бажанням особи називати себе виключно цивільною.

За матеріалами справи, позивач перебував на військовому обліку. Сам факт направлення ним сповіщення не припиняв цього статусу.

Для відстрочки потрібні законні підстави, а не «сповіщення про правосуб’єктність»

Суд звернувся до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560, які регулюють підстави й оформлення відстрочки.

Відповідне право реалізується у встановленому законодавством порядку, з урахуванням передбачених процедур та винятків.

Апеляційний суд також послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 520/7954/22. Право на відстрочку необхідно реалізувати шляхом передбачених законом дій та оформлення уповноваженим органом.

У цьому випадку, як установив суд, позивач не мав бронювання та не користувався відстрочкою від призову.

Його власне сповіщення не могло замінити законних підстав для звільнення від відповідних обов’язків.

Електронна повістка без «живого» підпису: що вирішив суд

Окремий інтерес у цій справі становить перевірка процедури формування повістки.

Апелянт стверджував, що на паперовій копії електронної повістки, сформованої через «Оберіг», відсутній належний кваліфікований електронний підпис та відомості про сертифікат відкритого ключа.

Проте суд роз’яснив, що згідно з пунктами 29–30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів або оформлюватися на паперовому бланку.

У разі формування повістки через реєстр керівник ТЦК накладає на неї кваліфікований електронний підпис у день формування.

Суд установив, що повістка була сформована саме через реєстр. Вона містила необхідні реквізити, дату накладення КЕП та QR-код для перевірки чинності документа.

Тому аргумент про неналежне оформлення повістки колегія суддів відхилила.

Не менш важливою виявилася обставина її вручення.

Чоловік сам підтвердив, що отримав повістку 30 грудня 2025 року. Отже, він був повідомлений про необхідність прибути до ТЦК 13 січня 2026 року.

При цьому поважних причин неявки у визначений строк позивач суду не надав.

Суд визнав, що за встановлених обставин оповіщення було належним, а доводи про незаконність повістки — необґрунтованими.

Після того як чоловік не прибув за викликом, ТЦК зафіксував відповідні відомості в реєстрі «Оберіг».

До органів Національної поліції було направлено електронне звернення. У матеріалах справи його статус зазначений як активний. Метою звернення було доставлення чоловіка до ТЦК для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд врахував ці обставини та не встановив підстав для задоволення позову про незаконність оповіщення.

Водночас постанова не містить відомостей про фактичне затримання чи доставлення чоловіка поліцією. Йдеться саме про направлення відповідного звернення після неявки за повісткою.

Таким чином, нотаріальне сповіщення не завадило ТЦК здійснити передбачені законодавством дії, пов’язані з військовим обліком та реагуванням на неявку.

Чим закінчилася спроба відмовитися від статусу військовозобов’язаного

Харківський окружний адміністративний суд відмовив чоловікові в задоволенні позову. Позивач оскаржив рішення. Окрім доводів про свій нібито відсутній військово-обліковий статус та неналежну повістку, він заявляв про процесуальні порушення під час розгляду справи першою інстанцією.

Проте апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції — без змін.

Тобто, спроба відмовитися від статусу військовозобов’язаного за допомогою самостійно складеного документа не має тих юридичних наслідків, на які розраховував позивач.

Засвідчений нотаріусом підпис підтверджує авторство заяви, але не створює права на відстрочку, не припиняє військового обов’язку та не виключає людину з реєстру військовозобов’язаних.

І саме в цьому полягає головний висновок справи: оголосити себе «не військовозобов’язаним» на папері — не означає перестати бути ним за законом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.