«Я вмію… Я знаю… То хто, як не я?»: Шепетівська громада провела в останню дорогу оператора БпЛА Олега Лізанця
4 травня Шепетівська громада, схиливши голови, зустріла свого Захисника — оператора БпЛА інженерно-саперної роти Олега Лізанця.
Олег Лізанець народився 29 січня 1990 року в Шепетівці. Як старший син Світлани Феодосіївни та Вадима Емільйовича, він зростав опорою та прикладом для молодших брата Романа й сестри Каріни. Саме в родині закладався той сильний характер і відповідальність, які згодом стали його визначальними рисами характеру.
Відкритий, життєрадісний та енергійний, Олег легко гуртував навколо себе людей. Захоплювався спортом: боксом, легкою атлетикою та стрільбою. Після 9 класу НВК № 3 здобув професію столяра у Шепетівському професійному ліцеї. Проте, покликання захищати державу стало вирішальним: він обрав військовий шлях, підписавши контракт зі Збройними силами України, та проходив службу в Очакові на посаді старшого матроса.
Після завершення служби Олег повернувся до цивільного життя, зберігши військову дисципліну та відповідальність. Працював інструктором у Шепетівській виправній колонії, був надійним колегою та професіоналом. Захоплювався автомобілями, цінував рух і свободу. Проте війна не залишила його осторонь: у 2015 році він став на захист України в силах АТО, виконуючи бойові завдання на Донеччині.
Саме в цей час Олег зустрів свою майбутню дружину Ірину. У 2017 році вони поєднали долі, створивши міцну й щасливу сім’ю, де він завжди був надійним плечем і турботливою підтримкою. Тяжким випробуванням для родини стала смерть батька у 2020 році. Як старший син, Олег без вагань взяв на себе відповідальність за сім’ю, ставши головною опорою матері, братові й сестрі.
Тому, коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, його вибір був миттєвим. У перший же день він прийшов до військкомату, бо захист рідних і Батьківщини був для нього питанням честі.
Отримавши підготовку сапера-мінера в інженерних військах, Олег виконував бойові завдання на Харківщині. Він постійно вдосконалювався, прагнучи бути максимально ефективним у справі захисту країни.
Навіть у найважчих умовах Олег залишався турботливим сином і чоловіком, а у 2024 році доля подарувала йому найбільше щастя — народження сина Тимофія. Попри болісну розлуку з родиною та бажання бачити перші кроки сина, він усвідомлював: його місце там, де виборюється майбутнє його дитини. Олег продовжував службу, не зупиняючись у розвитку заради безпеки своєї сім’ї та країни.
«На початку 2026 року Олег опанував новий фах — став оператором БпЛА. Його професіоналізм цінували побратими та командування, а за сумлінну службу воїн був відзначений високими відомчими нагородами, зокрема відзнаками Міністра оборони України «Золотий тризуб» та «Хрест доблесті». Навіть під час коротких відпусток він залишався на зв’язку з фронтом, допомагаючи та консультуючи товаришів. Олег чітко знав ціну свободи й усвідомлено виконував свій обов’язок», — розповіли у Шепетівській міській раді під час прощання.
Особливим був зв’язок Олега з молодшим братом Романом, який також став на захист України. Їх єднала не лише кров, а й спільний шлях воїна та готовність завжди підставити плече один одному. Останні розмови з братом та рідними назавжди залишаться для них найдорожчим спогадом.
27 квітня Олег востаннє розмовляв із дружиною, обіцяючи скоро обійняти сина. Наступного дня він у довго спілкувався з мамою, повідомивши, що вирушає на завдання. Після цього зв’язок обірвався назавжди.
Старший солдат Лізанець Олег Вадимович, вірний військовій присязі, мужньо виконавши свій обов’язок, загинув 28 квітня 2026 року під час бойового завдання у Харківській області. Його життя обірвалося в бою за волю та незалежність України.
Жорстока війна обірвала життя воїна — вірного сина своєї землі, люблячого батька та справжнього Героя, який був надійною опорою кожному, хто його знав, який понад усе мріяв виховувати сина у вільній країні. Керуючись принципом «Я вмію… Я знаю… То хто, як не я?», Олег зробив свій свідомий вибір і не відступив.
Громада схиляє голови у глибокій шані перед його подвигом.
Герої не вмирають!
