Учора Городок на Хмельниччині відзначив День міста. З цієї нагоди історик і краєзнавець Дмитро Полюхович пропонує зазирнути в одну з найцікавіших сторінок його історії — загадкову присутність Городка на європейських картах XVI–XVII століть.
На перший погляд, нічого дивного: є місто — його й позначили на карті. Але для Городка кілька століть тому така увага картографів була неабиякою подією.
Річ у тім, що середньовічні та ренесансні картографи зазвичай не намагалися наносити на свої карти всі населені пункти. На них потрапляли передусім найбільші, найвідоміші та найважливіші міста. Дрібні містечка часто просто залишалися за межами картографічного поля.
І тут виникає загадка: невеликий Городок чомусь регулярно з’являється на картах поруч із найвідомішими містами регіону.
Городок серед шести найважливіших міст
Один із найбільш промовистих прикладів — карта «Сарматії» Себастьяна Мюнстера 1544 року.
На ній у межах території сучасної України позначено лише шість міст: Київ, Луцьк, Львів, Перемишль, Кам’янець і… Городок.
Причому сама карта охоплює величезний простір — території сучасних України, Угорщини, Німеччини, Румунії, Польщі, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови та частково Московії.
На всій цій території Мюнстер позначив загалом близько 25 міст.
Тож Городок опинився в одному картографічному «товаристві» з Києвом, Варшавою, Кенігсбергом, Краковом, Вільно, Ригою та Львовом.
Для сучасного мешканця Поділля це може виглядати майже неймовірно: містечко, про яке сьогодні за межами області знають далеко не всі, на карті XVI століття отримало такий самий картографічний статус, як і відомі центри Центральної та Східної Європи.
За словами Дмитра Полюховича, карта Мюнстера є чи не найяскравішою серед давніх карт, на яких позначено Городок. Вона також була надзвичайно популярною: у 1544–1628 роках її перевидавали понад 30 разів.
«Схалтурив» на Україні, але Городок залишив
Ще один цікавий приклад — карта Русі та Московії авторства Герарда Меркатора, видана 1625 року в Амстердамі Йодокусом Гондтом (Joost de Hondt, Jodocus Hondius).
Московію на ній позначено доволі детально — назвами населених пунктів вона буквально помережана.
А от із українськими землями картограф вчинив значно скромніше.
На великій території Русі, за спостереженням Дмитра Полюховича, він позначив лише Київ, Сокаль і Городок, який на карті має назву Grodecks.
Виходить майже парадоксальна ситуація: на карті, присвяченій величезним територіям, серед українських міст чомусь залишили саме Городок.
Між Холмом і Галичем
Ще цікавіший приклад дає «Малий атлас Герарда Меркатора», виданий 1607 року в Амстердамі Іоаннесом Янссоніусом.
В атласі є карта «Європа», створена Герхардом Меркатором та Йодокусом Гондіусом. Це невелика гравюра розміром 23×17 сантиметрів.
На західноукраїнських землях на ній позначено лише Холм, Галич і Городок.
І тут уже важко не звернути увагу на сусідство.
Холм був княжою столицею Данила Романовича. Галич — давньою столицею Галицького, а згодом Галицько-Волинського князівств.
А між ними на карті — Городок.
Причому, як зазначає краєзнавець, йдеться одразу про два Городки: подільський та інший, який нині розташований на території Білорусі.
Кам’янець та інші відомі міста Поділля на цій карті взагалі не позначені.
Чому картографи помічали Городок?
Саме це і є головною загадкою.
Чому невелике подільське містечко регулярно потрапляло на карти, де часто знаходилося місце лише для кількох десятків найважливіших населених пунктів?
Чи мав Городок у XVI–XVII століттях якесь особливе значення для торговельних шляхів, військової географії, адміністративного устрою або європейських мандрівників? Чи існувало інше джерело інформації, завдяки якому картографи приділяли йому незвично багато уваги?
Дмитро Полюхович зазначає, що певна версія такого феномену існує, однак це вже окрема історія.
А поки що сам факт залишається доволі промовистим: кілька століть тому маленький Городок на Поділлі опинявся на європейських картах поруч із Києвом, Львовом, Краковом, Вільно та іншими великими містами.
І це, погодьтеся, вже достатньо вагомий привід подивитися на історію міста трохи іншими очима.