Як прийняти спадщину у 2026 році: строки, заява нотаріусу та правила оформлення
Оформлення спадщини відбувається за визначеною законом процедурою. Щоб належним чином реалізувати право на спадкове майно, спадкоємцю необхідно враховувати момент відкриття спадщини, місце її відкриття, а також дотримуватися встановлених строків для її прийняття.
Саме тому важливо не зволікати та своєчасно вчинити всі передбачені законодавством дії, необхідні для оформлення спадкових прав.
Коли відкривається спадщина
Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається після смерті особи або в разі оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця. Якщо ж особу оголошено померлою, таким моментом є день, з якого вона відповідно до частини третьої статті 46 Цивільного кодексу України вважається померлою.
Де відкривається спадщина
Як пояснили у Міністерстві юстиції, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо встановити останнє місце проживання померлого неможливо, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження належного йому нерухомого майна або його основної частини.
У випадку, коли до складу спадщини входять кілька об’єктів нерухомості, місце відкриття спадщини може визначатися за місцезнаходженням одного з таких об’єктів — за вибором спадкоємців.
За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, наявність якого може бути підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів, ощадною книжкою, договором банківського рахунку тощо.
Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які навчалися в навчальних закладах, що розташовані поза місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони проживали до призову на строкову військову службу або до вступу до відповідного навчального закладу.
Якщо особа проживала у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, іншому закладі соціального призначення, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідного закладу.
У разі, якщо особа утримувалася в установі виконання покарань, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання до застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відбування покарання.
Після смерті фізичної особи, яка проживала на території монастиря, храму, іншої культової будівлі, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження відповідної будівлі (пп. 1.12. п. 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, якщо місцем відкриття спадщини є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, територія, на якій ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупована російською федерацією територія, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, дату відновлення здійснення своїх повноважень органами державної влади у повному обсязі.
Для того щоб дізнатися, чи вже заведено спадкову справу та в якого нотаріуса, можна звернутися до будь-якого нотаріуса зі свідоцтвом про смерть або іншим документом, що підтверджує факт смерті спадкодавця, який за допомогою Спадкового реєстру може надати запитувану інформацію.
Хто має право на спадкування та хто вважається таким, що фактично прийняв спадщину
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Кодексу (стаття 1223 Кодексу).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Але прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Він не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Зауважуємо, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Кодексу (протягом шести місяців), він не заявив про відмову від неї.
Згідно з пп. 3.20 п. 3 глави 10 розділу II Порядку факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується:
- витягом з реєстру територіальної громади;
- довідкою про реєстрацію місця проживання;
- іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою — четвертою статті 1273 Кодексу. Тобто, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 Кодексу).
Подання заяви про прийняття спадщини
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі. Заяви, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, не приймаються.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун (стаття 1269 Кодексу).
Згідно з п. 3 глави 10 розділу II Порядку подати заяву можна декількома способами:
- особисто прибути до нотаріуса. У цьому випадку нотаріальне засвідчення справжності підпису на заяві не потрібне;
- надіслати заяву засобами поштового зв’язку чи надіслати заяву, підписану кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису спадкоємця, технічними засобами електронних комунікацій.
У цьому випадку нотаріус прийме таку заяву, заведе спадкову справу та повідомить спадкоємця про необхідність або надіслати (засобами поштового зв’язку) заяву справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, або особисто прибути до нотаріуса.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (протягом шести місяців).
Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа, буде заява про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Строки для прийняття спадщини
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (стаття 1270 Кодексу).
Разом з цим у період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строк, встановлений статтею 1270 Кодексу, обчислюється з дня державної реєстрації смерті особи.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 Кодексу).
Видача свідоцтва про право на спадщину
Спадкоємець, який прийняв спадщину, має право отримати свідоцтво про право на спадщину.
Такий документ видається окремо кожному спадкоємцю. У ньому зазначаються також імена інших спадкоємців та їхні частки у спадковому майні.
Водночас відсутність свідоцтва сама по собі не означає втрату права на спадщину.
Якщо до складу спадщини входить нерухомість, майно або майнові права з обтяженнями, а також інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса або іншої уповноваженої посадової особи та отримати свідоцтво про право на спадщину на таке майно.
Якщо заповіт складено на користь дитини, яка була зачата, але ще не народилася, свідоцтво про право на спадщину та розподіл майна між спадкоємцями можливі лише після її народження. Таке саме правило діє і при спадкуванні за законом, якщо дитина була зачата за життя спадкодавця, але народилася вже після його смерті.
До завершення строку для прийняття спадщини нотаріус у виняткових випадках може дозволити спадкоємцю отримати частину банківського вкладу померлого, якщо для цього є істотні обставини. Це передбачено статтями 1296–1298 Цивільного кодексу України.
Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Як правило, отримати його можна після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини. В окремих випадках строки визначаються спеціальними нормами Цивільного кодексу України.
При цьому закон не встановлює кінцевого строку, протягом якого спадкоємець, який уже прийняв спадщину, повинен отримати свідоцтво про право на спадщину.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
