Іноді дитині потрібно зовсім небагато, щоб знову відчути себе в безпеці: турбота, підтримка і дорослі, яким можна довіряти. Є родини, які готові на певний час відкрити для таких дітей свій дім і серце - патронатні вихователі. Як вони стають опорою у складних обставинах і чому ця робота змінює життя не лише малечі, а й самих дорослих?
Анастасія та Віталій - патронатні вихователі в Рівненській громаді близько року. На цей крок вони зважувалися не один день: збирали необхідні документи, проходили спеціальне навчання, але, зазначає подружжя, про свій вибір не шкодують.
Найскладніше, розповідають Віталій та Анастасія, прощатися зі своїми вихованцями.
У Рівненській Службі у справах дітей розповідають: стати патронатним вихователем не складно. насамперед потрібно звернутися до Служби у справах дітей за консультацією. Зібрати необхідні документи, зареєструватися як кандидат в патронатного вихователя. А далі - спеціальне навчання, опісля - угода зі Службою у справах дітей.
Анастасія та Віталій Блінови кажуть: іноді знайти підхід до дитини складно, але можливо. Головне - дати відчуття безпеки.