Що робити, якщо психолог, якому ви довірили свої найпотаємніші секрети, поводиться непрофесійно, дивно чи навіть абсурдно.
Коли ми приходимо на терапію, то розраховуємо на безпечний, екологічний простір. Однак реальність інколи виявляється занадто екстравагантною. Видання The New York Times запитало своїх читачів про їхній невдалий досвід роботи з психологами та отримало понад 2700 приголомшливих відповідей. Серед них були історії про серйозні етичні порушення, фінансову неохайність і відверто брутальний непрофесіоналізм.
Складно вирахувати точну статистику таких випадків, адже у цій сфері немає єдиного глобального регулятора, а процес притягнення до відповідальності часто має занадто високу планку.
Попри те, що хороших фахівців значно більше, система не ідеальна, тому порятунок власного ментального здоров’я, у ваших руках. Головним орієнтиром, вашою «Полярною зіркою» у терапії, має бути виключно ваше здоров’я та особистісний ріст. Якщо цього немає — щось точно йде не за планом.
Порушення кордонів
Психотерапевт зобов’язаний тримати чітку фізичну та емоційну дистанцію. Перетинання цієї межі може мати дуже різний вигляд, наприклад, постійні розповіді лікаря про деталі власного інтимного життя чи недоречні дотики, флірт, подарунки або й спроби перевести спілкування у формат дружби поза кабінетом.
Особливо небезпечними є випадки емоційного та сексуального насильства. Коли ви вже емоційно залежні, вийти з цього колосально важко, навіть якщо ви розумієте, що все йде шкереберть. Ця людина знає всі ваші секрети. Ви витратили час, гроші та енергію, і у цей момент він починає переконувати вас, що проблема лише у вашій голові. Вмикається газлайтинг.
Етичний фахівець за жодних обставин не дозволить собі романтичного чи сексуального зв’язку з клієнтом. Пацієнт може бути повністю оголеним і благати про секс, але це завжди абсолютна відповідальність терапевта, встановити та тримати безпечні терапевтичні кордони.
Байдужість
Іноді абсурдність поведінки фахівця межує з комедією, якби це не було так сумно. Понад 130 респондентів опитування зізналися, що їхні терапевти засинали під час сесії, до того ж дехто навіть починав пускати слину чи хропіти.
Серед інших виявів тотальної втрати професіоналізму читачі виділяли:
-
Хронічні запізнення, жування їжі під час розмови, приховування вартості послуг або раптове зникнення (гостинг).
-
Абсурдну мультизадачність, наприклад, коли терапевт під час сесії займається спортом і крутить педалі на велотренажері.
-
Ігнорування фобій. Коли, наприклад, у вас є фобія певних тварин, на кшталт, собак, ви приходите до кабінету до спеціаліста лікувати тривожність, а він або вона сидить зі своїм улюбленцем.
-
Повна відсутність контакту, наприклад, коли під час сесії терапевт весь час дивиться у вікно та повністю уникає зорового контакту.
Тренди замість доказової медицини
Ще один червоний прапорець — нав’язування дивних, невідповідних або трендових методик, у яких фахівець навіть не має кваліфікації. Наприклад, коли терапевт енергійно трясе маракасами перед вашим обличчям, щоб «підняти енергію».
Якщо у вашій терапії відбувається щось подібне, варто не гаяти часу, бо перебування у нездорових або непродуктивних стосунках не принесе вам жодної користі, шукайте іншого фахівця. Якщо ж терапевт грубо порушив професійну етику — сміливо подавайте скаргу.
Проте бувають і сірі зони. Наприклад, ви почуваєтеся безпечно, спеціаліст вам подобається, але одного разу він дійсно задрімав або зробив щось нетактовне. У такому разі треба спробувати проговорити свої почуття на наступній зустрічі та уважно подивитися на реакцію. Якщо терапевт вмикає захисну агресію, стає в оборонну позицію та не здатен прийняти реакцію пацієнта, щоб змінити поведінку, краще скасовуйте сесії. Довіряйте своїй інтуїції, терапія має зцілювати, а не створювати нові приводи для візитів до психолога.
