Торік сербська влада пішла на відкат реформ відразу у кількох секторах, у тому числі щодо незалежності системи правосуддя. Згодом, після заморожування фінансової допомоги Белград зробив кілька кроків назад: скасував скандальні норми щодо судової системи; погодився на певні, хоч і не ідеальні реформи виборчого законодавства; призначив членів незалежного медіарегулятора; почав частіше долучатися до спільних рішень ЄС у зовнішній політиці.
Єврокомісія похвалила Белград за повернення на шлях реформ і порекомендувала державам-членам ЄС заохотити Сербію і відкрити для неї третій переговорний кластер. Але у відповідь отримала від кількох столиць однозначне "ні".
Відкат реформ зруйнував довіру до Сербії настільки, що скасування антиєвропейських законів вже недостатньо. Тепер все активніше лунають також інші вимоги.
Про досвід Сербії, який мав би стати уроком для Києва, читайте в цікавій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка "Сербській Міндіч", що руйнує шлях до ЄС. Як відкат реформ зупинив відкриття кластерів. Далі – стислий її виклад.
Статус кандидата Сербія отримала у 2012 році, а переговори почала у 2014. І лише у 2013-му (тобто після подання заявки на вступ) Сербія підписала Угоду про асоціацію з ЄС.
У той час вступний процес був побудований інакше, ніж зараз.
Наприклад, знайомого українцям терміну "кластер" тоді не існувало. Вступні переговори з сербами вели за 34 главами, які відкривали у довільному порядку. Наразі Сербія та ЄС відкрили 22 глави. За двома з них переговори завершені (тобто країна виконала усі вступні вимоги Євросоюзу щодо них).
Але закривати подальші глави тепер вже неможливо через зміну методології вступних переговорів.
Жодну главу не можна закрити до позитивної оцінки за фундаментальними главами (йдеться про звіт за назвою IBAR, цей термін ще не раз доведеться почути і Україні). А Сербія від схвалення IBAR дуже далека.
І жодну нову главу не можна відкрити, коли є відкат реформ.
Чинна влада Сербії стикнулася з серйозними внутрішньополітичними проблемами після 2024 року, коли в місті Новий Сад сталася трагедія: через обвал новозбудованого навісу на залізничній станції загинуло 14 людей. У Сербії поширена думка, що першопричиною трагедії є корупція при будівництві цього об'єкта.
Розпочалися масові студентські протести, які посилювало те, що Новий Сад – місто зі значною часткою студентів.
Відповіддю влади стала спроба закрутити гайки. У січні 2026-го Народна скупщина (парламент Сербії) ухвалила, а президент терміново підписав пакет законодавства, що отримав назву "закони Мрдіча", за іменем їхнього формального автора Углеши Мрдіча, депутата з партії влади.
Для ЄС закони Мрдіча стали не те що останньою краплею, а останньою діжкою.
Євросоюз повідомив Белград про загрозу втрати фінансування на суму 1,5 млрд євро. Швеція офіційно попередила про зупинку частини двосторонньої допомоги. Поза сумнівом, були і менш публічні сигнали.
Щойно Белград зважився виправити закони Мрдіча, у Брюсселі запропонували дати Сербії поштовх на її шляху до вступу.
Єврокомісія зробила висновок, що настав час відкрити третій кластер.
Та якщо ЄК була готова "проковтнути" дії Белграду, який демонстративно неохоче скасував свій наступ на незалежність судової влади, то для столиць ЄС це виявилося неприпустимим. На неофіційному обговоренні того, що робити з Сербією, вісім держав висловилися категорично проти відкриття кластера. Це – Бельгія, Нідерланди, Швеція, Болгарія, Хорватія, Литва, Латвія та Естонія.
Сербський лідер Александар Вучич вважає, що реальна проблема – санкції проти Росії. Санкційне питання є частиною 6-го переговорного кластера. Санкції проти РФ лишаються червоною лінією для Вучича, і він щоразу це підкреслює.
Корінь проблем Сербії – антиреформи та наступ на демократію, але санкції стали чудовим приводом і виправданням її провалу в переговорах про вступ до ЄС. Вучич вже почав пояснювати суспільству, що треба орієнтуватися на інших партнерів. Вучич вже почав пояснювати суспільству, що треба орієнтуватися на інших партнерів.
Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка "Сербській Міндіч", що руйнує шлях до ЄС. Як відкат реформ зупинив відкриття кластерів.