Як Війна любить тишу назовні та правду всередині: секрет – операції «Вівальді» (ФОТО/ВІДЕО)
Путін і пустота (с)
Анонсуючи докладну розвідку про операцію «Вівальді» на сайті «Тексти», редактор цього видання Роман Кульчинський, зокрема, пише
Дуже класна історія про те, як Сили оборони використали поведінкові особливості русскіх начальників та те, як там у них циркулює інформація і відбили важливі території поблизу Лиману.
У випадку операції «Вівальді» відбувся ідеальний збіг низки факторів: промовчали західні геолокатори, промовчали російські осінтери, промовчали українські ЗМІ і промовчали російські штаби нижчого рівня.
Тож поки підрозділи 20-ї та 25-ї армій ЗС РФ терпіли розгром на Лиманському виступі – їхній Генштаб і головнокомандувач Путін «брали» Лиман і Святогірськ.
Чому Путін і його Генштаб не знали?
Причина №1
Цю історію докладно виклав у своєму блозі на Ютубі російськомовний військовий аналітик, дотичний до OSINT, організатор численних зборів для ЗСУ Майкл Накі.
У цьому відео є багато сарказму та висміювання недолугих російських осінтерів, але в сухому залишку суть така:
Отже, наприкінці травня почалися перші дії наших сил у районі Лиманського виступу. На початку червня ці дії помітив французький OSINT-аналітик і картограф війни в Україні Клеман Молен.
Він, зокрема, відстежує російські авіаудари.
Молен зрозумів, що на цій території «щось коїться», коли помітив на супутникових мапах сліди від російських КАБів неподалік села Нове.
Сліди означали, що територію контролюють українські військові, бо росіяни не б’ють КАБами туди, де стоять їхні окупаційні війська.
Молен звірився з даними своїх колег — західних аналітиків, які верифікують контроль над територіями за допомогою фото та відео і викладають ці дані в соцмережі Х.
Часто вони працюють під дивними ніками, цю спільноту ще називають осінтерами, аналітиками з геолокації або просто геолокаторами.
Здогади Молена підтвердилися, а далі сталося дещо цікаве: західні геолокатори перестали публікувати оновлення щодо цієї території.
Ось тут і криється одна з причин, чому нікому з російського командування не було відомо про наш наступ.
Російські ж осінтери Рибарь, Анатолій Радов та низка інших, як виявилося, досить часто не проводять власної фото- та відеоверифікації подій на фронті, а просто крадуть цю інформацію в західних геолокаторів в Х.
Вони публікують дані та карти під виглядом власних на своїх телеграм-каналах та інших майданчиках.
Це підтверджує у своєму коментарі для Texty.org.ua один із таких осінтерів @moklasen:
«Після моєї публікації від 23 травня (про українські дії біля села Нове. — Ред.) до нас звернулися представники 3-го армійського корпусу й попросили мене та інших припинити публікувати геолокації з цього району.
Особисто я вирішив дослухатися до цього прохання, бо знаю, що деякі ворожі ресурси, як-от Rybar, значною мірою покладаються на цю роботу, щоб перевіряти певні повідомлення російських підрозділів».
Далі цікавіше.
За словами Накі, які й підтверджує ця історія, російських осінтерів — Радова менше, Рибаря більше — читають у тамтешньому Міноборони.
Якщо Рибарь і Ко помічають просування українських військ і починають бити тривогу, в МО РФ про це дізнаються. Вже не раз було таке, що після публікацій цих осінтерів на «гарячі» для російської армії напрямки надходило підкріплення.
Та цього разу джерела в Х мовчали, тож російські осінтери ні сном ні духом не знали, що «щось коїться». Забили тривогу вони аж на початку вересня, коли було вже запізно.
Причина №2
Українські офіційні джерела від самого початку операції також нічого про неї не повідомляли. Тобто була застосована OPSEC.
Що це означає? В англійській мові це скорочення розшифровується як Operations Security.
У НАТО її визначають як процес, що забезпечує належну безпеку воєнної операції.
Мета OPSEC — не дати противнику довідатися про свої плани та дії, зокрема з відкритої інформації, спостережень, цифрових та фізичних слідів.
Це інформаційна тиша, маскування, обман і приховування задуму.
Інформаційна тиша також означає, що про операцію не знають власні ЗМІ. Вони не можуть поширити чутливі дані, а отже, ворог втрачає ще одне джерело.
Часто звучить контраргумент: ну яка інформаційна тиша? Росіяни все бачать із супутників, та й їхні командири на місцях не мовчать! І ось тут ми підходимо до третьої причини.
Причина №3
«Культура замовчування негативу» у військовій вертикалі РФ. Як пояснює один з українських офіцерів у коментарі для Texty
«Я думаю, штаби в російській армії на рівні батальйонів, полків ще мають інформацію про те, що на їхній ділянці окупаційні війська втрачають позиції.
Але вище ця інформація не йде, туди повідомляють тільки про хороше.
Або так: інформація йде, але дозовано, типу «незначна інфільтрація окремих військовослужбовців противника»
Навіть на рівні дивізії, чи де там у них приймають рішення про авіаудари, розуміють, що йде не туди, але сподіваються на краще: «Ну, може, не все ще погано, десь інфільтрувалися, ми зараз туди КАБами вдаримо, може, ще все налагодиться».
А потім проблеми накопичуються і стає вже пізно»
Таким чином, у випадку операції «Вівальді» стався ідеальний збіг низки факторів:
- промовчали західні геолокатори,
- промовчали російські осінтери,
- промовчали українські ЗМІ й
- промовчали російські штаби нижчого рівня.
Тож поки підрозділи 20-ї та 25-ї армій ЗС РФ терпіли оперативний розгром на Лиманському виступі, їхній Генштаб і головнокомандувач Путін «брали» Лиман і Святогірськ.
Повний текст оригінальної статті можна прочитати тут:
Радіо Трек: НОВИНИ