7 липня у столиці Туреччини починається саміт Північноатлантичного альянсу.
Вже зараз є підстави стверджувати, що ця зустріч буде успішною для України. Утім, окремі деталі будуть зрозумілі лише після переговорів лідерів і залежатимуть від їх перебігу. У тому числі це стосується домовленостей про нові постачання ЗСУ антибалістичних ракет.
Більше про очікування від зустрічі – в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (з Анкари) 140 млрд на ЗСУ і підтримка Трампа: що підготував для України саміт НАТО в Анкарі. Далі – стислий її виклад.
Лише у п’ятницю, 3 липня, посли держав-союзниць поставили крапку і остаточно узгодили зміст декларації саміту НАТО.
Одним з кількох елементів, які погодили останніми, стало фінансування України.
Рішення саміту НАТО гарантуватиме Україні, що та отримає від держав Альянсу не менше 70 млрд євро на протидію російській агресії у 2026 році та аналогічну суму, знову не менше 70 млрд – у 2027-му.
Саме це стане основною дипломатичною перемогою України.
Загалом для документів НАТО більш типовою є згадка сум у доларах США. Чому ж цього разу обрали євро?
Відхід від доларового підрахунку, серед іншого, мав символічну вагу, немов підкреслюючи, що США у допомозі Україні участі не беруть.
Причому Європа братиме участь у цьому фінансуванні уся, без винятків – що означає участь у ньому також Угорщини і Словаччини, і з їхнього боку жодних застережень, як стверджують, оголошено не буде.
Але хто з членів НАТО і скільки має надати? Тут починається невизначеність.
Рішення Альянсу не міститиме жодних деталей щодо розподілу сум фінансування, але дає українській стороні гарантії, що союзники вирішать це питання між собою.
Окрема стаття витрат союзників на оборону України – це, звісно ж, програма PURL, за якою європейські держави та партнери НАТО закуповують у США американську зброю для ЗСУ. Перш за все йдеться про перехоплювачі для систем Patriot, включаючи ракети PAC-3, здатні збивати балістику.
Балістичне питання – це другий пріоритет і друга очікувана перемога України на саміті.
Та якщо щодо суми витрат союзників на українську оборону вдалося домовитися наперед, то з антибалістики подібної визначеності немає.
Це – саме те питання, яке багато в чому залежить від переговорів у Анкарі.
Загалом "трек Трампа" останнім часом є успішним для України. Тому не можна виключити, що в Анкарі будуть змістовні, амбітні, та не обов’язково публічні домовленості за американським треком.
І наостанок про рішення, яке має суто політичну вагу – та його не варто недооцінювати.
До декларації саміту – принаймні за її останніми версіями – має увійти норма про те, що Україна є контрибутором безпеки на північноатлантичному просторі. Цей термін означає, що Україна та її співпраця з державами Альянсу додає до спільної безпеки НАТО.
До певної міри це є підготовкою до того, щоб Україна вже відповідала усім вимогам вступу на момент, коли політична воля з боку Альянсу зрештою з'явиться.
Лишається додати, що на полях саміту відбудеться засідання Ради Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ, і це – ще один сигнал того, що відносини між Україною і Альянсом розвиваються добре. А президент України Володимир Зеленський став одним з дуже небагатьох гостей з-поза меж Альянсу, який отримав запрошення як на сам саміт, так і на ключову урочисту подію у його програмі – вечерю лідерів з американським президентом.
Словом, є усі підстави вже зараз говорити, що саміт НАТО в Анкарі стає успіхом України. А деталі цього успіху будуть зрозумілі вже після переговорів лідерів.
Докладніше – Сергія Сидоренка (з Анкари) 140 млрд на ЗСУ і підтримка Трампа: що підготував для України саміт НАТО в Анкарі.