Якщо всі супутники Землі раптом вимкнуться: що почне руйнуватися першим
Одночасне припинення роботи всіх штучних супутників не занурить світ у хаос тієї ж секунди. Перші години життя на Землі можуть здаватися майже звичайними, однак згодом почнуть виникати проблеми зі зв’язком, навігацією, транспортом, енергетикою, банківськими операціями та прогнозуванням погоди.
Про це пише Futura.
Старший радник Норвезького космічного агентства і фізик Сонця Пол Брекке раніше представив уявний сценарій під назвою «День без супутників». Він показує, наскільки непомітно космічна інфраструктура стала частиною повсякденного життя.
Одразу після зникнення супутникових сигналів літаки не впадуть із неба, а міста не залишаться без води та електрики. Серед перших помітних наслідків будуть зникнення супутникового телебачення, проблеми з міжнародними трансляціями та зв’язком із віддаленими районами.
Далі ситуація почне ускладнюватися. Екстрені служби втратять доступ до супутникового позиціювання, а автомобільний, морський та авіаційний транспорт зіткнеться з перебоями в роботі навігаційних систем.
Причому проблема GPS полягає далеко не лише у визначенні координат. Супутники передають надзвичайно точні сигнали часу, які використовуються для синхронізації величезної кількості наземних систем.
На них спираються фондові біржі, де час проведення операцій потрібно фіксувати з високою точністю. Синхронізація також потрібна енергомережам, мобільним вежам і дата-центрам для правильної передачі та обробки інформації.
Без точного часу помилки в роботі таких систем почнуть накопичуватися. Це може спричинити дедалі серйозніші проблеми з передаванням даних та роботою глобальних телекомунікаційних мереж.
Особливо швидко наслідки відчують території, де супутниковий зв’язок практично не має наземної альтернативи. Судна в Арктиці, рибальські кораблі у віддалених районах океану та рятувальні служби можуть залишитися без звичних каналів комунікації.
Проблеми виникнуть і в авіації. Під час далеких перельотів над океанами літаки перебувають поза зоною наземних радарів, тому втрата супутникових систем істотно ускладнить навігацію та зв’язок із диспетчерами.
Ще одним серйозним ударом стане різке скорочення метеорологічних даних. Наземні станції та метеозонди продовжать працювати, однак сучасні прогнози значною мірою залежать від спостережень із космосу.
Особливо небезпечною стане нестача інформації над океанами. Метеорологам буде складніше вчасно виявляти та відстежувати розвиток штормів, що збільшить ризики для судноплавства й авіації.
Повне одночасне вимкнення супутників залишається гіпотетичним сценарієм. Натомість реальною проблемою для космічної інфраструктури вже став орбітальний брухт.
За даними Європейського космічного агентства, навколо Землі перебуває близько 40 тисяч великих об’єктів. Кількість уламків розміром понад один сантиметр оцінюється більш ніж у 1,2 млн.
Навіть невеликі фрагменти рухаються орбітою з величезною швидкістю і під час зіткнення здатні серйозно пошкодити або знищити супутник. Причому проблема може посилювати сама себе: зіткнення створюють нові уламки, які надалі становлять загрозу для інших апаратів.
Моделювання показує, що навіть за повного припинення нових запусків кількість космічного сміття може продовжувати збільшуватися понад 200 років через нові зіткнення. Технології очищення орбіти за допомогою спеціальних буксирів, сіток та інших систем поки не застосовуються у масштабах, достатніх для розв’язання проблеми.
Дослідження американських державних структур та Глобального геодезичного центру ООН також вказують, що тривала втрата супутникових систем матиме серйозні наслідки для логістики, сільського господарства, судноплавства та банківського сектору. Залежність людства від орбітальної інфраструктури при цьому продовжує зростати.
Источник: expert.in.ua