Йому понад 200 років: на Хмельниччині зберігся один із найкрасивіших млинів, історія якого досі оповита таємницями
Млин у селі Лісогірка (до 1945 року — Людвіпіль), що стоїть на Смотричі, — один із найкрасивіших старих млинів Городоччини та й Хмельниччини. І водночас один із найстаріших. Постав він у яскраво вираженому стилі неоромантизму з елементами неоготики.
Народні перекази стверджують, що його звів магнат Ян Якуб Замойський. Що й не дивно, адже він прославився як невтомний будівничий: лише в сусідньому Городку звів два монастирі, костел та й про власний палац не забув. Наприкінці XVIII століття Людвіпіль дійсно належав цьому пану… Тож не виключено, але водночас і не дуже ймовірно.
Вважається, що млин постав 1795 року. Але це геть не певно: якихось документальних підтверджень немає — все лише зі слів. Мовляв, мельник, який працював тут у 1980–1990-х роках, нібито бачив у попереднього мельника якусь бамагу саме з такою датою. Ґрунт тут для сумнівів — і неабиякий! Та й світлої пам’яті Ян Якуб Замойський помер ще 1790-го…
Щодо спорудження млина наприкінці XVIII століття є певні сумніви. Найвірогідніше це все ж початок XIX століття. Хоча бо зна… Може й кінець XVIII-го. Тоді полюбляли ставити господарські споруди саме в стилі неоромантизму.
До слова, будівля цього млина має чимало спільного зі своїм «братом» у Папірній. Той постав на Чорноводці 1855 року (там навіть є табличка на фасаді). Щоправда, людвіпільський (лісогірський) млин має більше архітектурних витребеньок, чого майже не спостерігається в Папірній.
Млинарська дамба колись була вище за течією, а вода на колесо, а пізніше — турбіну, подавалася каналом-млинаркою. Каміння зі зруйнованої дамби є й досі: воно утворює мальовничий поріг. Та й канал-млинарка (давно висохлий) непогано проглядається, хоча сфотографувати його через чагарники та кропиву не вийшло.
Доля млина традиційна для водяних млинів Поділля. Десь у 1970-х його перевели на електрику — тоді для села вона коштувала 1 копійку за кіловат. Коли у 1990-х ціни на струм різко зросли, він став нерентабельним, хоча періодично працював навіть на початку нульових. Кажуть, що ще станом на 2012 рік там зберігалося деяке обладнання. Що зараз — невідомо, але, мабуть, уже нічого й немає.
Згідно з «Памятной книжкой Подольской губернии на 1911 год», власником людвіпільського млина був якийсь Лев Тимковський, а орендарем — єврей Хаїм Студніц. Про потужність відомостей немає, але в тому ж довіднику млин віднесено до найбільших промислових підприємств Кам’янецького повіту. Не виключено — розмірами він щонайменше удвічі більший за усі сусідні млини.
