Юрчишин, який повторює ідеї Путіна – не може очолювати комітет зі Свободи Слова у ВРУ

Позиція (АК)

Ярослав Юрчишин -- праворуч

Нещодавно в Рівному читав лекцію про «мову ворожнечі», «інформаційну війну» та «когнітивну лінгвістику» викладач одного з найтитулованіших Університетів США.

Його звати Юрій Шевчук, а той Університет, в якому він викладає та пише свої книги, має назву «Колумбія»: англійською Columbia University, або Колумбійський Університет. 

Це – головний університет – Нью-Йорка. Він має ухил у гуманітаристику і вважається кращою Вищою школою Журналістики в США.

 

Для прикладу, Пулітцерівську премію видають переможцям щорічно саме тут – у Колумбійському Університеті США

ТАК ОТ

Юрій Шевчук серед іншого у своєму викладі перед студентами НУВГП окремо зупинився на постаті та теоріях видатного когнітивного лінгвіста Джорджа Лейкоффа (George Lakoff)

Суть когнітивних теорій Лейкоффа зводиться до наступного:

«Ви не можете перемогти опонента, якщо оперуєте та намагаєтеся опонувати в межах заданої опонентом «когнітивної рамки».

Юрій Шевчук зараз активно курсує Україною, представляючи нову книгу, та виступаючи пере студентами

При цій нагоді Юрій Шевчук показував багато різних прикладів того, як українська журналістика та політикум – бездумно – повторює когнітивні кліше Кремля, намагаючись, начебто з ними «дискутувати» чи їх «заперечувати», але тим самим їх лише – підсилює та цементує у свідомості українців (та всіх зовнішніх акторів, які спостерігають за нашою війною).

Лакофф пояснює це так:

Що частіше активується нейронна мережа певного поняття, то сильнішою вона стає.

 

Повторюючи слова чи звинувачення опонента (навіть зі знаком «мінус»), ви допомагаєте йому закріплювати його власну систему координат у свідомості людей.

Згадана лекція Юрія Шевчука та розмови про «когнітивні рамки» у викладі Лейкоффа пригадалися знову оце днями, коли стало відомо, що під час інтерв'ю для Lviv Media нардеп Юрчишин заявив:

«Немає російськомовних українців. Є або росіяни, або українці, яких РФ перетащила в свій культурний мир і вони стали зрадниками».

Ця заява представника партії «Голос» та голови парламентського комітету викликала певний резонанс, але переважно емоційний і з апеляціями до виразного (і свідомого) порушення нардепом статті 10 Конституції України (яка гарантує вільний розвиток різних мов у демократичній Україні).

Усе це так, але Конституція тут не головне, хоча її шанувати необхідно, а за публічне порушення Конституції нардеп Юрчишин, безперечно, мав би бути знятий з посади керівника парламентського комітету.

Важливим є інше: так думає багато хто, не розуміючи головного.

 

А головним є те, що Юрчишин у своїх поглядах є попутником... Путіна.

 

Власне, так би це бачив той самий Лейкофф з його «когнітивною рамкою»

Адже і Путін, і радикальні українські політики та діячі (як-от Лариса Ніцой чи Ярослав Юрчишин) у своїх резонансних заявах мислять в межах одного і того ж когнітивного фрейму (рамки):

Путін: «Там, де говорять російською, — там Росія». Його логіка: якщо ти говориш російською, ти автоматично є частиною мого політичного тіла («русского мира»), і я маю право тебе «захищати».

Ніцой / Юрчишин: «Якщо ти в Україні говориш російською, ти не українець, а росіянин чи зрадник». Їхня логіка: кожен, хто говорить російською, автоматично є агентом ворога.

Той самий Джордж Лейкофф, якого у нас люблять називати на російський манер "Лакоф" (буквально тому, що росіяни завжди йдуть за написом, а не за звучанням -- як це притаманно українській мові)

Чому за Лейкоффом це програш і «робота на опонента»?

Коли українські діячі заявляють, що російськомовні громадяни України є «росіянами», вони підігрують Путіну і підтверджують його головну тезу.

1. Замість того, щоб руйнувати путінський міф, вони з ним погоджуються. Путін каже: «Вони мої, бо говорять російською». Радикальний український спікер відповідає: «Так, вони твої, вони не наші». Кремль отримує ідеологічний подарунок.
2. Розкол власного захисту: Ця теза б'є по мільйонах українців (зокрема військових на передовій, волонтерах та мешканцях прифронтових міст), які ідентифікують себе як українці, але в побуті використовують російську. Фрейм відштовхує їх, штучно підігруючи ворогу 

І Мацієвський, і Тігран Оганесян були -- російськомовними, але загинули зі "Слава Україні!" на вустах

Як мав би виглядати правильний «рефреймінг» за Лейкоффом?

Щоб перемогти у цій когнітивній війні, не можна приймати знак рівності «мова = національність, паспорт/лояльність».

Потрібно створити власну рамку, яка ламає логіку Кремля. Наприклад:

• Новий фрейм: «Мова спілкування — це наслідок історичної травми (русифікації), але політичний вибір людини, її вчинки, кров, пролита за свободу, та її громадянство визначають те, що вона є українцем».

В принципі у запропонованому немає нічого нового, але…

Юрчишин уже кається?

*АК -- авторська колонка

Радіо Трек: НОВИНИ