«З деякими справді вдасться зберегти дружбу»: як у Львові проходить інтеграційний Recovery Camp
З 16 до 22 серпня у Львові вперше проходить інтеграційний Recovery Camp. В одному заїзді зібралася молодь з інвалідністю та без неї, зокрема, учасники з прифронтових територій. Упродовж тижня вони разом відпочивають, займаються спортом, готують творчі виступи й поступово звикають одне до одного. Та головне питання виникне після завершення табору: чи залишаться ці знайомства, коли учасники роз’їдуться по домах.
15-річний Олександр Соловйов народився у Харкові, але вже чотири роки живе в Івано-Франківську. Через війну йому довелося змінити місто та звичне оточення. У таборі хлопець знайшов нову компанію. Поки вони щодня поруч, дружити просто. Учасники разом прокидаються, йдуть на заняття, готують виступи, допомагають одне одному. Після 22 серпня кожен повернеться до свого міста, школи, родини та звичного життя. Чи витримають нові знайомства цю відстань, Олександр поки не знає.
«Я думаю, що з деякими справді вдасться зберегти дружбу».
Для підлітка, який через війну вже раз утратив знайоме середовище, це не лише спогад про літній відпочинок. У нього з’явилися люди, з якими є про що говорити й після завершення заїзду. Вони вже мають спільний досвід, свої жарти та історії, які почалися саме тут. Для учасників з інвалідністю цей табір також став можливістю опинитися у звичайній підлітковій компанії не в ролі людей, яких постійно опікають, а як друзів, партнерів у заняттях та учасників однієї команди.
Серед них – Соломія, яка користується кріслом колісним. Для неї та її мами Оксани Фоменюк це перший досвід такого відпочинку.
«Дітки наші почувають себе як звичайні. Тобто вони не відчувають, що в них є якісь там особливості або обмеження. Їм тут дуже комфортно».
Програму заїзду адаптували так, щоб молодь, яка користується кріслами колісними, могла брати участь у спільних заняттях. Однак для самої Соломії важливі не лише доступний простір чи можливість долучитися до активностей. Тут вона знайомиться з однолітками через спільні інтереси, а не через інвалідність. У підлітковому віці коло друзів стає особливо важливим. Діти поступово віддаляються від постійної батьківської опіки, вчаться самі будувати стосунки, домовлятися, сперечатися й миритися. Для дитини, яка залежить від допомоги дорослих або не завжди може разом з однолітками потрапити у кафе, спортивний зал чи інший простір, таких можливостей значно менше.
У таборі частину цих перешкод прибрали. Усі живуть за одним розкладом, разом готуються до виступів і проводять вільний час. Допомога тут теж перестає бути односторонньою: кожен може в чомусь підтримати іншого, незалежно від того, чи має інвалідність.Змінюється і поведінка підлітків, які раніше майже не спілкувалися з людьми з інвалідністю. На початку вони можуть не знати, як запропонувати допомогу, про що запитувати та чи не образить їхнє запитання. Після кількох днів спільного життя ця ніяковість поступово зникає. Перед ними вже не незнайома людина на кріслі колісному, а друг, напарник або учасник тієї самої команди.
Менеджерка проєкту Recovery Camp Маріанна Байбарак говорить, що саме таку взаємодію організатори хотіли створити під час першого інтеграційного заїзду.
«Ми вже бачимо, як швидко між підлітками зникають бар’єри. Те, що на початку могло здаватися незвичайним, через кілька днів стає абсолютно природним. Вони знайомляться, дружать, заводять нові інтереси і вже планують спілкуватися після табору».
Однак кілька днів разом ще не означають, що дружба збережеться. Після повернення додому учасники знову опиняться у різних містах і звичному середовищі. Не всюди вони матимуть доступ до такого самого кола спілкування, спільних занять і простору, пристосованого до різних потреб. Особливо різким це повернення може бути для дитини, яка в таборі звикла до постійної компанії, а вдома знову більшість часу проводить із батьками. Тому справжній результат цього заїзду стане помітним не під час фінального концерту чи спільної фотографії, а згодом: чи продовжать підлітки телефонувати одне одному, зустрічатися і планувати щось разом.
Для команди Recovery Camp цей інтеграційний заїзд став пілотним. Організатори планують проаналізувати його досвід, допрацювати програму та використати її під час наступних таборів. Одним із критеріїв буде те, чи продовжиться спілкування учасників після повернення додому. Поки відповіді на це немає. Є лише обережна Сашкова надія, що принаймні кілька знайомств не закінчаться разом із табором.
Підготувала Каріна Савка
