Ну, хто б,здавалося, Поет.
Слова, слова і більш нічого.
Але якийсь знає секрет,
Бо чудодійне в нього Слово.
Воно лікує, заживляє.
Воно веде людей у бій.
А треба, Слово це вбиває.
Поет завжди на передовій.
Поети – Лицарі, Пророки.
Вони, як діти ще малі.
Літають в небесах високо
Й страждають дуже на землі.
Це не професія, а доля.
Страждалець і Пророк,
Що з радості і болю
Словесний сплітатає вінок.
Він на душевних струнах грає.
Лікує зранені серця.
Народжується і помирає.
І так в Поета без кінця….
Олег Побережний