За систематичні образи в інтернеті можуть посадити – ЄСПЛ визнав допустимим реальне ув'язнення
Європейський суд з прав людини 7 липня 2026 року ухвалив рішення у справі Kunstelj v. Slovenia (заява № 5257/22), у якій розглянув питання співвідношення свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на повагу до приватного життя і репутації інших осіб, що охороняється статтею 8 Конвенції. Суд перевіряв, чи було виправданим засудження заявника за образу та наклеп і призначення йому покарання у виді шести місяців позбавлення волі.
Рішення має важливе практичне значення для формування стандартів відповідальності за систематичне поширення образливої інформації в мережі Інтернет.
ЄСПЛ окреслив межі захисту свободи вираження поглядів у випадках, коли висловлювання не становлять внеску в суспільну дискусію, а перетворюються на тривале переслідування конкретних осіб та істотно порушують їхнє право на повагу до приватного життя.
Обставини справи
Заявник протягом кількох років систематично публікував у своєму особистому блозі численні дописи, адресовані двом журналістам. У цих матеріалах використовувалася груба образлива лексика, а також поширювалися неправдиві твердження про їхнє особисте життя, сексуальну поведінку та інші обставини приватного характеру. Дописи були доступні широкому колу користувачів, а сам блог мав понад 35 тисяч підписників. Крім того, окремі матеріали додатково поширювалися іншими засобами масової інформації.
Потерпілі неодноразово зверталися до судів із цивільними позовами. Національні суди забороняли заявнику продовжувати поширення відповідної інформації, виносили забезпечувальні заходи та накладали значні штрафи.
Попри це заявник продовжував публікувати аналогічні матеріали, повторно розміщував уже видалені записи та відкрито заявляв, що не має наміру припиняти таку діяльність або виконувати судові рішення. Під час розгляду кримінальної справи він також продовжував ображати потерпілих навіть у судових засіданнях.
Національні суди визнали його винним у вчиненні образи та наклепу й призначили покарання у виді шести місяців позбавлення волі. Суди виходили з того, що жодні інші заходи впливу вже не могли припинити протиправну поведінку заявника.
Верховний та Конституційний суди Словенії залишили вирок без змін. Після цього заявник звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи, що його засудження порушило право на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції.
Позиція ЄСПЛ
ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні питання про необхідність втручання у свободу вираження поглядів в інтересах захисту репутації або прав інших осіб Суд має встановити, чи забезпечили національні органи справедливий баланс між свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції, та правом на повагу до приватного життя, гарантованим статтею 8 Конвенції.
Суд наголосив, що для застосування статті 8 посягання на репутацію повинно досягати певного рівня серйозності та здійснюватися таким способом, який завдає шкоди особистому здійсненню права на повагу до приватного життя.
ЄСПЛ зазначив, що під час зіставлення права на свободу вираження поглядів із правом на повагу до приватного життя необхідно враховувати, зокрема, внесок публікації у суспільну дискусію, відомість особи, предмет публікації, попередню поведінку відповідної особи, зміст, форму та наслідки поширеної інформації, спосіб отримання інформації та її достовірність, а також суворість застосованої санкції.
Суд зазначив, що дописи заявника містили серйозні образливі висловлювання, які вкрай негативно характеризували потерпілих та спричинили їм страждання. На думку Суду, зміст цих публікацій безсумнівно досягав необхідного рівня серйозності для застосування права потерпілих на повагу до приватного життя, включаючи захист їхньої репутації.
Водночас ЄСПЛ наголосив, що заявник публікував спірні матеріали у своєму особистому блозі, діючи як приватна особа поза межами будь-якої журналістської діяльності. Хоча потерпілі були журналістами, вони не були публічними особами, а образливі твердження стосувалися не їхньої професійної діяльності, а інтимних аспектів приватного життя. Відповідно, справа стосувалася наклепу між приватними особами, поширеного публічно через мережу Інтернет.
Суд зазначив, що висловлювання заявника, які переважно містили вульгарні та образливі вислови, жодним чином не сприяли будь-якій суспільній дискусії, не були спровоковані поведінкою потерпілих і становили безперервне переслідування. Водночас вони були доступні досить широкому колу осіб, зважаючи на значну кількість читачів блогу та подальше поширення цих матеріалів іншими медіа.
ЄСПЛ також підкреслив, що застосування кримінально-правових санкцій у справах про наклеп саме по собі не є непропорційним. Водночас покарання у виді позбавлення волі у такому контексті залишається винятковим заходом і може бути сумісним зі статтею 10 лише тоді, коли інші основоположні права були серйозно порушені.
Суд звернув увагу, що заявника було засуджено до шести місяців позбавлення волі, оскільки національні суди дійшли висновку, що жодне інше покарання не змусить його припинити ображати потерпілих. До цього щодо нього вже застосовувалися цивільно-правові заходи та значні штрафи, однак вони не дали жодного результату. Сам заявник відкрито заявляв, що не припинить публікувати відповідні матеріали та не сплачуватиме накладені штрафи.
ЄСПЛ наголосив, що навіть після ухвалення вироку суду першої інстанції заявникові було надано можливість уникнути реального позбавлення волі за умови припинення відповідних публікацій, однак він продовжив аналогічну поведінку.
Суд зазначив, що за конкретних обставин цієї справи призначення безумовного покарання у виді позбавлення волі як виняткового заходу у сфері свободи вираження поглядів не може вважатися надмірним або непропорційним легітимній меті захисту репутації потерпілих.
Тому ЄСПЛ наголосив, що національні суди навели належні та достатні підстави своїх висновків, всебічно врахували всі обставини справи та належним чином здійснили балансування між конкуруючими правами, тому Суд не вбачає підстав підміняти їхню оцінку власною. За таких обставин втручання у свободу вираження поглядів може обґрунтовано вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Порушення Конвенції
ЄСПЛ аналізував скаргу виключно за статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, одночасно враховуючи необхідність забезпечення права потерпілих на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції, під час здійснення балансування між конкуруючими правами.
Суд дійшов висновку, що втручання у свободу вираження поглядів було передбачене законом, переслідувало легітимну мету захисту репутації та прав інших осіб і було необхідним у демократичному суспільстві. Відповідно, порушення статті 10 Конвенції встановлено не було.
Отже, ЄСПЛ одноголосно визнав заяву прийнятною, але встановив відсутність порушення статті 10 Конвенції. Суд підтвердив, що свобода вираження поглядів не захищає систематичне поширення грубих образ, наклепницьких тверджень та тривале переслідування приватних осіб, які не мають жодного зв'язку із суспільною дискусією.
Додатково читайте іншу позицію: журналіст може критикувати владу у Facebook — ЄСПЛ вказав, що це не є доказом тероризму та захищається свободою слова.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
