Загибель військовослужбовця в армії: ЄСПЛ вказав на недоліки розслідування та присудив його батькові 50 тисяч євро
Рішення ЄСПЛ мають значення для України, оскільки розкривають зміст конвенційних гарантій і стандарти, яких держави повинні дотримуватися під час розслідування обставин смерті людей, які перебувають під контролем органів влади.
Питання належного розслідування загибелі військовослужбовців, перевірки можливих причин смерті та забезпечення прав їхніх близьких є актуальними й для українського правового контексту. У справі Margaryan v. Armenia (№ 54266/17) Суд звернув увагу на те, що сама кількість проведених слідчих дій не свідчить про ефективність розслідування, якщо його висновки не ґрунтуються на ретельному аналізі всіх істотних обставин.
Обставини справи
У грудні 2013 року сина заявника, А. Маргаряна, призвали до армії Вірменії та направили для проходження військової служби до військової частини № 38636, розташованої в Шуші.
Документи про проходження служби характеризували його як психологічно стабільного, товариського та оптимістичного військовослужбовця. У службових оцінках зазначалося, що він позитивно ставився до військової служби та не мав проблем із її продовженням.
4 грудня 2014 року Маргаряна знайшли в окопі біля поста, де він ніс службу, з вогнепальним пораненням грудної клітки. Його доставили до військового госпіталю, однак дорогою він помер.
Того самого дня було розпочато кримінальне провадження за статтею 110 Кримінального кодексу Вірменії 2003 року, яка передбачала відповідальність за доведення до самогубства.
Паралельно командування армії оборони Нагірного Карабаху призначило внутрішнє розслідування. У його попередніх висновках зазначалося, що Маргарян, імовірно, вчинив самогубство, вистріливши собі в груди зі штатної зброї. Водночас внутрішнє розслідування не змогло з’ясувати фактичні причини його смерті, можливий зв’язок між релігійними переконаннями та загибеллю, причини неналежного контролю за несенням служби, а також обставини, пов’язані з одягом загиблого.
У ході кримінального провадження допитали військовослужбовців, провели огляд місця події, судово-медичні та балістичні експертизи, а також дослідили матеріали із соціальних мереж загиблого.
Слідство також перевіряло можливий зв’язок смерті Маргаряна з його участю як свідка у кримінальній справі щодо іншого військовослужбовця. Однак відповідних відомостей отримати не вдалося.
У лютому 2016 року слідчий припинив кримінальне провадження, дійшовши висновку, що Маргарян сам заподіяв собі смертельне поранення через особливості характеру та психологічні риси.
Батько загиблого оскаржив це рішення. Він звертав увагу на неповноту розслідування, відсутність відбитків пальців сина на зброї, результати дослідження слідів пострілу, суперечності у свідченнях військовослужбовців та недостатнє з’ясування обставин виявлення тіла.
Однак прокурор відхилив скаргу, а національні суди залишили рішення без змін.
Заявник звернувся до ЄСПЛ, стверджуючи, що держава не забезпечила ефективного розслідування смерті його сина та не надала можливості отримати компенсацію моральної шкоди.
Оцінка ЄСПЛ
Процесуальний аспект статті 2: розслідування не було ефективним
Суд нагадав, що військовослужбовці строкової служби, як і особи, які перебувають під вартою, повністю залежать від держави, а події у військових частинах цілком або значною мірою перебувають у виключному віданні органів влади.
Тому держава зобов’язана надати задовільне та переконливе пояснення будь-яких ушкоджень або смертей, що сталися в армії.
ЄСПЛ також зазначив, що ефективне розслідування повинно бути достатнім для встановлення обставин події та, за потреби, ідентифікації й покарання відповідальних осіб. Воно має бути ретельним: органи влади повинні докласти серйозних зусиль для з’ясування того, що сталося, і не можуть спиратися на поспішні або необґрунтовані висновки.
Попри оперативний початок слідства, дотримання строків та доступ батька до матеріалів справи, ці формальні процесуальні кроки не усунули істотних недоліків розслідування.
Суд звернув увагу, що органи розслідування прийняли версію самогубства вже в перший день і надалі проводили розслідування, виходячи саме з цього припущення.
Слідство не з’ясувало, чи чули постріл і, якщо так, то коли саме. Свідок М. М., який ніс службу на іншому посту, спочатку повідомив, що чув крики про допомогу, але під час повторного допиту заявив, що бачив Маргаряна перед загибеллю та чув звук, схожий на постріл. Слідство не встановило причин таких істотних розбіжностей у його свідченнях.
Залишилися нез’ясованими суперечності щодо хронології подій, зокрема питання, чи був Маргарян живим на момент виявлення його тіла.
Слідство не пояснило, чому постріл зі штатної штурмової гвинтівки не почули інші військовослужбовці, які перебували на сусідніх постах і командному пункті. Проведена реконструкція підтвердила, що постріли з місця події можна було почути з поста № 4 та з території навколо поста № 1. Однак органи влади не перевірили належним чином, чи могли постріл чути військовослужбовці на інших постах і чому вони не повідомили про нього.
Також не було надано належного пояснення відсутності ідентифікованих відбитків пальців на зброї, зокрема відбитків самого загиблого. Прокурор пояснював це контактом зброї з іншими поверхнями, зокрема вологим ґрунтом, проте не послався на конкретні експертні докази, які підтверджували б таке пояснення.
Експерти не змогли встановити відстань, з якої було здійснено постріл. На думку Суду, це серйозно послабило можливість слідства остаточно виключити версію про постріл іншої особи.
Крім того, сліди можливого пострілу перевірили лише у чотирьох військовослужбовців. В одного з них виявили частинки міді, сумісні з можливою наявністю залишків пострілу, однак належного подальшого дослідження цього результату не було. Відмову від перевірки інших військовослужбовців пояснювали тим, що це могло б невиправдано затягнути розслідування.
Суд також критично оцінив використання психологічних характеристик загиблого для обґрунтування версії самогубства. Висновки про його «дивну поведінку», особливості характеру та психологічну дезадаптацію ґрунтувалися на обмеженому матеріалі, зокрема окремих свідченнях, вибраних дописах у соціальних мережах та посмертній психологічній і психіатричній експертизі.
Водночас ці характеристики суперечили оцінкам, зробленим за життя Маргаряна під час призову та проходження служби. У службових документах його описували як стабільного військовослужбовця, який не мав проблем із продовженням служби. Ці документи та відповідні свідчення посадових осіб не були належним чином враховані в експертному висновку, на якому значною мірою ґрунтувалося рішення про припинення провадження.
З огляду на відсутність переконливих доказів версії самогубства органи влади мали ретельно перевірити інші можливі сценарії. Однак цього зроблено не було, а детальні заперечення заявника національні суди відхилили без належного аналізу.
У підсумку ЄСПЛ визнав розслідування серйозно недосконалим і встановив порушення статті 2 Конвенції в процесуальному аспекті.
Матеріальний аспект статті 2: держава не надала переконливого пояснення смерті
Оскільки висновки національного розслідування визнано ненадійними, Суд констатував, що держава не надала правдоподібного пояснення причин загибелі солдата, який перебував під її контролем.
Це зумовило встановлення порушення статті 2 Конвенції і в її матеріальному аспекті.
Стаття 13: відсутність ефективного засобу отримання компенсації
ЄСПЛ констатував порушення статті 13 Конвенції, оскільки національне законодавство пов’язувало можливість компенсації моральної шкоди виключно з винесенням вироку у кримінальній справі.
Такий зв’язок встановлює надто високий поріг відповідальності та позбавляє батька загиблого автономного засобу цивільно-правового захисту.
Правова позиція ЄСПЛ
Держава зобов’язана надати задовільне та переконливе пояснення ушкоджень або смертей, що сталися в армії, оскільки військовослужбовці строкової служби перебувають під її контролем.
Ефективність розслідування не можна оцінювати лише за кількістю складених звітів, допитаних свідків чи проведених слідчих дій. Висновки мають ґрунтуватися на ретельному, об’єктивному та неупередженому аналізі всіх відповідних обставин.
Невжиття заходів для перевірки очевидного напряму розслідування істотно підриває його здатність встановити обставини справи та, за потреби, відповідальних осіб.
Якщо розслідування смерті особи, яка перебувала під контролем держави, є настільки недосконалим, що його висновки не можна вважати надійними, держава не може вважатися такою, що виконала обов’язок надати правдоподібне пояснення смерті.
Засіб юридичного захисту за статтею 13 Конвенції має дозволяти встановити відповідальність державних органів або посадових осіб за порушення конвенційних прав і забезпечувати можливість отримати компенсацію моральної шкоди. Залежність такого відшкодування від засудження конкретної особи не відповідає вимогам ефективності.
Отже, ЄСПЛ одноголосно встановив порушення статті 2 Конвенції в процесуальному та матеріальному аспектах, а також порушення статті 13. Суд постановив, що Вірменія має виплатити заявникові 50 000 євро компенсації моральної шкоди та, за потреби, відповідні податки. Виплата має бути здійснена протягом трьох місяців після набуття рішенням статусу остаточного.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
