Загинув не від ворожої кулі, а від чадного газу: родині військового довелося судитися за 15 млн грн
Родина військовослужбовця, який загинув під час виконання бойового завдання від отруєння чадним газом, змушена була через суд домагатися виплати 15 млн грн. Міноборони відмовило у призначенні цієї допомоги, вважаючи, що смерть унаслідок нещасного випадку, навіть пов’язаного із захистом Батьківщини, не дає права на таку виплату. Натомість суди стали на бік сім’ї. Вирішальним стало те, що військовий загинув під час виконання бойового завдання, а причинний зв’язок його смерті із захистом Батьківщини був офіційно встановлений.
Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив у силі рішення про призначення родині одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн з урахуванням раніше виплачених сум. Згодом Міноборони намагалося оскаржити рішення у Верховному Суді, однак касаційне провадження так і не відкрили.
Військовослужбовець загинув від чадного газу на опорному пункті
Як встановив суд у справі №460/20045/25, чоловіка мобілізували до Збройних Сил України. Він обіймав посаду командира взводу стрілецької роти та брав участь у заходах із забезпечення оборони України в Бахмутському районі Донецької області.
Військовослужбовець загинув під час виконання обов’язків військової служби поблизу населеного пункту Калинівка Бахмутського району.
За висновком судово-медичної експертизи, причиною смерті стало отруєння чадним газом.
Службове розслідування встановило, що військовослужбовець разом з іншими військовими перебував у підвальному приміщенні приватного будинку в межах ротного опорного пункту. Вони загинули внаслідок отруєння вихлопами автономного дизельного обігрівача.
За результатами розслідування командування військової частини визнало доведеним факт смерті військовослужбовців під час виконання бойового завдання та захисту Батьківщини. Нещасний випадок також було визнано пов’язаним із виконанням обов’язків військової служби.
Крім того, 16 Регіональна військово-лікарська комісія встановила, що травма, отримана внаслідок випадкового отруєння оксидом вуглецю, яка призвела до смерті військовослужбовця, та причина його смерті пов’язані із захистом Батьківщини.
Родина отримала допомогу, але не 15 млн грн
Після загибелі військовослужбовця його дружина, неповнолітня дочка, батько та мати звернулися до Міністерства оборони України із заявами про призначення одноразової грошової допомоги.
Відомство призначило їм виплату за загальним порядком, передбаченим Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабміну №975.
Розмір допомоги становив 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня року загибелі військовослужбовця. Кошти розподілили між чотирма отримувачами в рівних частках.
Однак члени сім’ї вважали, що мають право на більшу суму — 15 млн грн, передбачених постановою Кабінету Міністрів №168 для сімей загиблих військовослужбовців під час воєнного стану.
Вони подали відповідні заяви до Міноборони.
Проте комісія міністерства відмовила в призначенні допомоги за постановою №168.
Не погодившись із таким рішенням, члени сім’ї звернулися до адміністративного суду.
Чому Міноборони відмовляло у виплаті 15 млн грн
Рівненський окружний адміністративний суд задовольнив позов родини. Він визнав протиправним рішення комісії Міноборони та зобов’язав призначити і виплатити членам сім’ї загиблого 15 млн грн у рівних частках з урахуванням раніше виплачених сум.
Міністерство оборони оскаржило це рішення.
Основний аргумент відомства полягав у тому, що смерть військовослужбовця настала внаслідок випадкового отруєння чадним газом.
Міноборони визнавало наявність висновку військово-лікарської комісії про причинний зв’язок травми із захистом Батьківщини. Водночас відомство наполягало, що отруєння внаслідок нещасного випадку не є пораненням або бойовою травмою в розумінні постанови №168.
Саме тому, на думку відповідача, у родини не виникло права на допомогу в розмірі 15 млн грн.
Міністерство вважало, що належним чином виконало свої зобов’язання, призначивши сім’ї виплату за загальними правилами — у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму.
Чому суд не погодився з позицією Міноборони
Восьмий апеляційний адміністративний суд, переглянувши справу, відхилив аргументи міністерства.
Суд нагадав, що у зв’язку із запровадженням воєнного стану законодавство встановило спеціальні гарантії соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Зокрема, пунктом 2 постанови Кабміну №168 передбачено виплату сім’ям загиблих військовослужбовців одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн.
Крім того, частина третя статті 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що розмір одноразової допомоги у разі загибелі або смерті військовослужбовця в період воєнного стану встановлює Кабінет Міністрів України.
Суд звернув увагу й на практику Верховного Суду.
Зокрема, у справах №160/20229/22 та №440/3321/23 Верховний Суд сформулював правовий підхід щодо обставин, за яких члени сім’ї загиблого військовослужбовця набувають право на допомогу за постановою №168.
Значення мають, зокрема:
- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;
- зв’язок загибелі з безпосередньою участю в бойових діях або забезпеченням заходів із національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії;
- перебування військовослужбовця безпосередньо в районі здійснення відповідних заходів у період їх проведення;
- або смерть унаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за таких обставин під час воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після їх отримання.
У справі, яку розглядав апеляційний суд, було документально підтверджено, що молодший лейтенант брав участь у заходах із забезпечення оборони України, перебував у районі виконання бойового завдання та загинув під час виконання обов’язків військової служби.
При цьому командування за результатами службового розслідування визнало факт смерті під час виконання бойового завдання доведеним, а військово-лікарська комісія встановила причинний зв’язок травми, яка призвела до смерті, із захистом Батьківщини.
Суд також зазначив, що смерть військовослужбовця не була пов’язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, діями у стані сп’яніння або навмисним заподіянням собі тілесного ушкодження.
Отже, установлені обставини спростовували аргументи Міноборони про відсутність у родини права на отримання допомоги за постановою №168.
Фактично суд виходив із того, що смерть військовослужбовця внаслідок нещасного випадку сама собою не виключає права сім’ї на 15 млн грн, якщо встановлено передбачені законодавством обставини загибелі та її зв’язок із захистом Батьківщини.
Водночас це не означає автоматичного права на таку виплату в разі будь-якого нещасного випадку під час військової служби. Вирішальними залишаються конкретні обставини загибелі та їх документальне підтвердження.
Що вирішив апеляційний суд
Колегія суддів дійшла висновку, що Рівненський окружний адміністративний суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи Міністерства оборони не спростували висновків суду першої інстанції.
Тому Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Міноборони без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Таким чином, чинним залишилося судове рішення, яким:
- визнано протиправною відмову комісії Міністерства оборони у призначенні допомоги за постановою №168;
- зобов’язано Міноборони призначити та виплатити дружині, неповнолітній дочці, батьку й матері загиблого військовослужбовця одноразову допомогу в розмірі 15 млн грн;
- визначено, що сума розподіляється між отримувачами в рівних частках з урахуванням раніше виплачених коштів.
Верховний Суд відмовив Міноборони у відкритті касаційного провадження
Міністерство оборони спробувало оскаржити рішення попередніх інстанцій у Верховному Суді, однак Касаційний адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження.
Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд зазначив, що спір щодо призначення соціальної виплати належить до справ незначної складності, які можуть переглядатися в касаційному порядку лише у виняткових випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Міноборони посилалося на фундаментальне значення справи для формування єдиної судової практики та значний суспільний інтерес. Проте Верховний Суд визнав, що міністерство належним чином не обґрунтувало наявності таких обставин.
Відтак касаційне провадження не відкрили, а рішення судів попередніх інстанцій залишилися чинними. При цьому Верховний Суд не переглядав спір по суті, а вирішував питання допустимості касаційного оскарження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
