«Залізний птах» замість сапера: боєць із Хмельниччини розповів, як нові технології змінюють війну

Максиму — 41. Він родом із Хмельниччини. До повномасштабної війни працював у сфері електроніки, а сьогодні — водій, електрик і сапер у центрі розмінування 143 об’єднаний навчально-тренувальний центр «Поділля», де вже понад рік захищає Україну.

«У перші дні великої війни він сам прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, але тоді його не взяли. Коли ж отримав повістку — не шукав виправдань чи причин відмовитися. Пройшов навчання, опанував фах сапера, бойове злагодження й вирушив на свою першу ротацію на Донеччину», — розповідає Хмельницький обласний ТЦК та СП.

Під Покровським їхня група мінувала дороги та мости поблизу лінії бойового зіткнення. Саме там Максим уперше побачив ворожі дрони.

«Спочатку ховаєшся. Потім починаєш розуміти, куди летить дрон, і вчишся працювати далі».

Каже, саме тоді прийшло усвідомлення: на війні немає неважливої роботи.

Під час другої ротації на Харківщині Максим працював у групі «вампіристів» — готував боєприпаси для дронів, які дистанційно мінували шляхи просування ворога.

«Коли бачиш результати своєї роботи — розумієш, що все це недарма», — каже військовослужбовець.

Про війну він говорить спокійно, без пафосу. Переконаний: сьогодні саме технології допомагають рятувати життя саперів.

«Завдяки «вампірам» саперу не потрібно вручну встановлювати міни. Це робить «залізний птах».

Зараз Максим служить за контрактом і каже, що залишатиметься у строю до перемоги. Сили триматися дають рідні, побратими та розуміння, заради чого все це:

«Мусимо зупинити ворога, аби він не просунувся далі».

А після перемоги він мріє повернутися до мирного життя та допомагати відбудовувати країну:

«Хочу, щоб на зруйнованих територіях знову вирувало життя, повернулися люди й лунав дитячий сміх».

Це історія не про супергероя. Це історія про звичайного чоловіка, який зробив свій вибір — захищати свою землю.