Замість 17 000 грн вже 34 000 грн – ТЦК заявив, що чоловік із відстрочкою не прийшов за повісткою: що вирішив суд
Придніпровський районний суд міста Черкаси встановив, що доказів належного направлення повістки військовозобов’язаному не надали, а постанову про притягнення до відповідальності винесли після спливу строку накладення адміністративного стягнення.
Обставини справи
11 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив поновити строк на подання позову та визнати протиправною і скасувати постанову від 10 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення штрафу в сумі 17 000 гривень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку як військовозобов’язаний. 5 серпня 2026 року він отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження зі стягнення штрафу в сумі 34 000 грн. Позивач зазначав, що повісток не отримував, вчасно оновив військово-облікові дані у мобільному застосунку «Резерв+», перебуває на військовому обліку, має відстрочку на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскаржувана постанова не містить відомостей щодо мети виклику, дня і часу явки та реєстраційного номера повістки. Сама по собі наявність заяви щодо неоспорення порушення та згоди на притягнення до відповідальності за відсутності не звільняє посадову особу від виконання вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Зазначав, що військовозобов’язаному була сформована повістка з метою прибуття 30 травня 2025 року о 14:00 годині. У зв’язку з неприбуттям 01 листопада 2025 року сформовано подання щодо розшуку. Неявка свідчить про порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістку направлено засобами поштового зв’язку. До винесення постанови позивач самостійно подав заяву, у якій визнав порушення та погодився на притягнення до відповідальності за його відсутності. Строки накладення стягнення дотримано.
Фактичні обставини, встановлені судом
10 грудня 2025 року винесено постанову, згідно з якою за результатом вивчення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів встановлено, що позивач не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Постанова не містить підпису позивача про день отримання копії, а також відомостей про її направлення рекомендованим листом з описом вкладення.
З роздруківки з додатку «Резерв+» установлено, що позивач є військовозобов’язаним, який оновив дані вчасно, пройшов військово-лікарську комісію, має відстрочку до 30 жовтня 2026 року на підставі пункту 21 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повістка від 20 травня 2025 року зобов’язувала з’явитися 30 травня 2025 року о 14:00 годині для уточнення даних. Опис вкладення свідчить, що повістка підлягала відправленню рекомендованим листом. Поштове відправлення та повідомлення про вручення, надані відповідачем, стосуються іншого номера та дати (грудень 2025 року).
Заява позивача від 10 грудня 2025 року містить повідомлення про допущене порушення та згоду на притягнення до відповідальності у відсутність.
Оцінка суду
Відповідачем не надано належних і допустимих доказів направлення повістки за адресою, повідомленою під час оновлення даних чи адресою реєстрації. Матеріали підтверджують лише формування повістки та те, що направлення мало б відбутися певним рекомендованим листом. Поштовий конверт, квитанція, накладна та повідомлення про вручення саме цього відправлення відсутні. Надані поштові документи стосуються іншого номера та дати.
У постанові неможливо встановити номер повістки, дату й час явки, обставини вручення або підстави повернення.
Заява про неоспорення порушення не є самостійною і безумовною підставою для визнання винним. Порядок, передбачений статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не скасовує імперативну вимогу про необхідність встановлення складу правопорушення та дослідження доказів.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у неявці за викликом, не носить характеру триваючого, а є одноактним. Датою вчинення та виявлення правопорушення є 30 травня 2025 року. Строк накладення стягнення становив три місяці — до 30 серпня 2025 року включно. Постанову прийнято 10 грудня 2025 року, тобто після закінчення строку.
Що вирішив суд
Позовну заяву у справі № 711/8425/26 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 10 грудня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення штрафу в сумі 17 000 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення закрито.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
