Замість овочів – лавандове поле: як Наталія Стадніченко перетворила власний город на місце для фотосесій
У селі Зеленопілля під Запоріжжям реабілітологиня Наталія Стадніченко на власному городі створила лавандове поле. Все почалося під час декретної відпустки – з бажання перетворити звичайну ділянку на щось красиве й особливе. Сьогодні ж її лавандове поле стало місцем відпочинку, фотосесій і джерелом натхнення для багатьох.
Детальніше про шлях Наталії Стадніченко – у матеріалі «Першого Запорізького».
Сусіди не зрозуміли: чому фізична терапевтка вирішила засадити свій город квітами
Фахова реабілітологиня Наталія Стадніченко працює фізичною терапевткою у клініці Широківської громади у передмісті Запоріжжя. Вона допомагає людям відновлюватися та покращувати свій фізичний стан. Крім професійної діяльності, у Наталії завжди жила інша, не менш важлива пристрасть – любов до квітів та краси.
Ідея створення лавандового поля на сільському подвір’ї виникла під час декретної відпустки. Господині захотілося перетворити власний город площею 50 на 78 метрів на гарний зелений простір. Близькі, які звикли до більш традиційного використання присадибної земельної ділянки, спочатку дивувалися. Але для Наталії важливішим було не вирощувати овочі, бо так зазвичай прийнято у селі, а задоволення власних потреб та внутрішня гармонія.
«Найголовнішим є те, як я себе почуваюся в цьому навколишньому середовищі. Копатися з картоплею – не моє, а от прибрати в грядках лаванди – залюбки, – розповідає Наталія. – Ще з юності клала під подушку мішечок із сушеною лавандою, яка допомагала заспокоїтися та поліпшувала настрій».
У 2021 році, перед повномасштабним вторгненням, жінка почала здійснювати свою мрію і придбала різні сорти лаванди, щоб методом спроб і помилок знайти ті, що найкраще приживуться у Запорізькому регіоні. Це був своєрідний експеримент перед масштабним проєктом. Наталія розуміла: посадити лаванду – це лише початок. Вона бачила в ній цінну сировину і мріяла про сімейний бізнес, пов’язаний з її переробкою: продумувала логістику та варіанти реалізації. Але війна зруйнувала всі замислені плани на розвиток власної справи.
Рік після початку повномасштабного вторгнення інстаграмне лавандове поле існувало лише для Наталії. Вона доглядала за ним, але не наважувалася ділитися цією красою з іншими: «Війна на нас так вплинула, що я не могла себе переконати, що комусь потрібне те поле та фотосесії», – ділиться Стадніченко.
Проте час лікує, і наступного року, коли кущі лаванди розрослися і стали ще пишнішими, ідея перетворення хобі на сімейний бізнес знову відродилася. Водночас знайомі та подруги все частіше зверталися з проханнями потрапити на поле лаванди: щоб організувати фотосесію, влаштувати пікніки, плести квіткові віночки.
Виростити лаванду у запорізькому степі – завдання не з легких
Найбільші складнощі вирощування лаванди були на початку – з поливом. Наталії пощастило, що в перший рік засадження лаванди квітень місяць був дощовим та прохолодним. Це допомогло саджанцям добре прижитися.
Лаванда – теплолюбна рослина: холодні зими, а також літня спека можуть стати серйозною перешкодою. Однак є й переваги: лаванда дуже витривала до хвороб та шкідників, що є великою проблемою для інших городніх культур.
«Зараз виростити лаванду – проблема. Восени садимо, і одразу починається спека. Тобто вона вже набагато гірше приймається, якщо висока температура», – ділиться Наталія.
Саме тому довелося навчитися самостійно розмножувати лаванду з живців. Тепер усі кущі на полі – це рослини, вирощені нею самою. Процес розмноження вимагає терпіння та знань: після цвітіння і обрізки куща, коли з’являються молоді пагони, з них робляться живці. Проте спекотне літо може завадити появі цих пагонів. Так було минулого року, коли Наталії не вдалося висадити жодного нового куща.
Господині дуже допомагає родина. Батьки фінансово підтримали на початку, а зараз активно допомагають у догляді.
«Діти дуже творчі. Вони цим схожі на мене – люблять красу навколо. Допомагають з фотозонами, зустрічають гостей та створюють декор», – розповідає Наталія.
Лавандове поле – місце для фотосесій та душевного відпочинку
Повноцінні фотосесії на лавандовому полі Наталія почала організовувати на другий рік після його створення. Спочатку вона не була готова до великого напливу людей, але поступово охочих зробити красиві знімки біля її квітів ставало все більше.
Перша фотозона була простою – білий велосипед з кошиком сухоцвітів. Наталія має багато аксесуарів, які можна використовувати для різноманітних зйомок: капелюшки, стільці, невеликі столи. Більшість декору жінка створює власними руками, використовуючи підручні матеріали. Діти з великим задоволенням допомагають у цьому процесі. Вони разом перетворюють старі речі на унікальні елементи декору: пиляють палети, клеять, натягують нитки, фарбують старі ящики.
«Витратила багато коштів на фотозону, мені цього дуже хотілося. Але зрозуміла, що можна було її не робити», – ділиться Стадніченко. Вона зауважує, що люди все ж таки більше люблять фотографуватися на самому лавандовому полі, а не в спеціально облаштованій зоні.
Важлива особливість підходу Наталії полягає в тому, щоб гості після відвідин її отримували не лише гарні фотографії, а й справжнє задоволення та психоемоційне відновлення.
«Я ніколи там не обмежувала час. Хочеться, щоб люди насолоджувалися цим простором», – підкреслює жінка.
Зазвичай до неї звертаються через Instagram. Записи на фотосесії відбуваються на вихідні або у вечірній час. Вартість зйомки на полі – 500 гривень за годину, але час зазвичай не обмежується. Для знайомих та волонтерів вхід безкоштовний.
Майбутнє лавандового поля: мрії про стабільність та крафтове виробництво ефірних олій
Плани на майбутнє у Наталії амбітні, але водночас обережні через війну. Вона дуже хоче розширювати поле, але поки не поспішає з цим.
Якщо поле буде розширюватися, вона мріє про створення маленького сімейного бізнесу – крафтового виробництва ефірних олій або інших виробів з лаванди.
Наталія розглядає можливості грантових програм, щоб придбати обладнання для переробки лаванди – дистилятори, сушильні апарати. Але поки не має часу ризикувати та шукати нові шляхи реалізації, адже її основна робота – реабілітація пацієнтів – займає багато сил.
«Я хочу бути хоча б трохи впевненою в результаті», – зазначає Стадніченко.
Лавандове поле Наталії Стадніченко – це передусім захоплення, яке надає іншим можливість відновитися та отримати естетичне задоволення. Це свідчення того, як одна людина, маючи пристрасть і підтримку родини, може створити диво посеред звичайного городу, даруючи радість і натхнення іншим.
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву Наталії Стадніченко
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!