Замість різьби й полотна — зброя: як військовий з Тернопільщини став на захист України

Микола Плингеу з Тернопільщини — боєць 87-го батальйону управління 7-го корпусу десантно-штурмових військ. До повномасштабного вторгнення захоплювався малюванням, тому отримав позивний Художник. Окрім цього, чоловік працював су-шефом та хотів стати шеф-кухарем.

Про свої хобі та як війна змінила його погляди на життя, Микола розповів Суспільному.

Далі його пряма мова:

Перше творче хобі

Малювати я почав взимку 2017 року, коли повернувся зі строкової служби в армії. Одного разу мама попросила намалювати листівку на різдвяні свята і з цього всього все почалось. Єдине де я вчився малювати — це Youtube. Я практикувався майже кожного дня протягом пів року. Моїм першим замовленням був натюрморт. Потім малював портрети. За них я гроші не брав.

Один із портретів Миколи Плингеу. Архів Миколи Плингеу

Другим замовленням був сімейний портрет у форматі А2. Це зайняло в мене три місяці. Я боявся його зіпсувати, щоб не перемальовувати, але все-таки домалював. Не так, як хотілося, але вийшло.

Малював на тротуарі, вдома на бруківці. Одного разу побачив біля дому майже глянцевий стовп і олівцем намалював ілюстрацію з книги “Маленький принц”. Мені дуже сподобався цей малюнок, я майже кожного дня виходив і дивився на нього. Був він мінімум три роки.

Малюнок на стовпі. Архів Миколи Плингеу

Ще одне захоплення

Якось я побачив, як люди вирізають на кінчику олівця різні фігурки, і вирішив теж спробувати. Здавалось, що це дуже просто і в мене точно вийде.

Хатинка — це моя перша вирізана фігурка. Після того я пробував складніші варіанти. Мінус такого заняття — коли вже завершуєш роботу і вона ламається. Вже ні бажання, ні настрою продовжувати немає, але я все одно знаходив інші ідеї і пробував ще.

Мініскульптура, вирізьблена з грифеля олівця. Архів Миколи Плингеу

Як став кулінаром

До останнього дня подачі документів я не знав, на кого хочу вчитися. В дитинстві на будь-які свята я допомагав мамі на кухні, напевно, це повпливало на мій вибір.

Починав працювати в піцерії. В 2021 році, після армії, працював на гарячому процесі, через пів року посів посаду су-шефа. Я часто міняв роботу в пошуках кар’єрного росту і добився свого, але не до кінця. Хотів стати шеф-кухарем, але через війну кар’єра призупинилась. Перед мобілізацією в мене була можливість скласти меню для нового закладу. Це був би хороший досвід, але війна зробила свої корективи. Зараз, після трьох років служби, я сумніваюсь, що повернусь до кулінарії.

Про мобілізацію у лави ЗСУ

У січні 2023 під час виконання бойового завдання зник мій двоюрідний брат. Ця подія дуже сильно вибила з колії. Але я знав, що рано чи пізно буду у війську. У квітні 23-го я мобілізувався.

Під час служби в ЗСУ. Архів Миколи Плингеу

Проходив службу в десантно-штурмових військах. Після навчання потрапив на позиції в селі Білогорівка Луганської області, зараз воно вже під окупацією. Найважчий період для мами і моїх рідних — коли зі мною не було зв’язку до 2-3 тижнів. Я не можу уявити, що вони відчували і переживали. Дякую їм за молитви, завдяки яким я зміг пройти цей шлях цілим і неушкодженим. Чомусь я був впевнений, що все буде добре.

Як змінилось уявлення про війну

Ніколи не дізнаєшся, що таке війна, поки не відчуєш це на собі. Те, що ти уявляєш або бачиш по відео, — це зовсім не те, що відбувається в реальності, особливо зараз. У перші дні на позиції не розумієш, що відбувається. Здається, що це фільм, що це не насправді і все буде добре. Але коли бачиш перших 200-х, коли гинуть твої побратими, тоді все змінюється, — розумієш, що це не фільм і з тобою може трапитись те саме в будь-яку секунду. Дуже сильно змінює морально, коли біля тебе вибухає снаряд, по тобі стріляють, ти намагаєшся вижити — тоді розумієш, що це не так, як ти уявляв.

Микола Плингеу з мамою. Архів Миколи Плингеу

Тетяна Леськів