Заросла пам’ять: у Миролюбівці меморіал воїнам УПА опинився в занедбаному стані

Меморіальна дошка з іменами загиблих захована за кущами. Чи знайде місцева влада час, аби впорядкувати місце пам’яті?

У селі Миролюбівка Великоберезовицької громади Тернопільського району братська могила воїнів Української повстанської армії, яка мала б бути місцем шани та пам’яті, сьогодні справляє зовсім інше враження. Меморіальна дошка з іменами полеглих заросла кущами, а територія потребує догляду.

На тлі щоденних розмов про патріотизм, історичну пам’ять і вшанування борців за незалежність України така картина виглядає щонайменше суперечливо. Адже пам’ять вимірюється не лише промовами під час офіційних заходів чи дописами в соціальних мережах. Вона починається з елементарної турботи про місця, де поховані або увічнені ті, хто віддав життя за Україну.

Особливо гостро це сприймається сьогодні, коли війна щодня приносить нові втрати. У громадах відкривають меморіальні дошки сучасним захисникам, проводжають Героїв в останню путь, говорять про необхідність зберегти пам’ять для майбутніх поколінь. Та чи не повинна ця пам’ять бути єдиною – незалежно від того, про яких борців за Україну йдеться?

Занедбаний меморіал – це не лише питання благоустрою. Це сигнал про ставлення суспільства до власної історії. Якщо місця пам’яті поступово заростають бур’янами, то разом із ними може заростати й суспільна пам’ять.

Редакція звертається до керівництва Великоберезовицької громади, профільних структур та всіх відповідальних служб із проханням звернути увагу на стан братської могили воїнів УПА в Миролюбівці. Наведення ладу біля меморіалу не потребує значних ресурсів, але стане важливим знаком поваги до тих, чиї імена викарбувані на пам’ятній дошці.

Бо історична пам’ять – це не гасла і не піар. Це конкретні вчинки. І вони починаються з доглянутого меморіалу, чистої території та збереження пам’яті про людей, яких Україна не має права забути.