Заява про звільнення: коли працівник може законно не виходити на роботу

Верховний Суд у червні 2026 року розглянув справу, яка порушує критично важливі питання для бухгалтерів та HR-фахівців щодо процедури розірвання трудового договору. Спір виник навколо того, де проходить межа між реалізацією права працівника на звільнення та порушенням трудової дисципліни. Деталі знайдете у коментарі «Заява про звільнення - не привід для прогулу: позиція Верховного Суду».

Конфлікт розпочався після того, як працівниця подала заяву про розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Ця норма дозволяє звільнитися у визначений працівником строк, якщо роботодавець порушує законодавство про працю. Проте роботодавець не визнав наявність порушень та відмовив у видачі наказу про звільнення за цією підставою.

Впевнена у своїй правоті, працівниця перестала з'являтися на робочому місці, вважаючи, що трудові відносини припинилися в день подання заяви. У відповідь на це роботодавець видав розпорядження про її звільнення вже за іншою статтею - за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Викладені у постанові Верховного Суду висновки мають прямий вплив на процедуру оформлення припинення трудових відносин у конфліктних ситуаціях.