Здравствуй, страна Гулагия! Оксана Забужко — о видео бегства с места прилета в Подмосковье

Вся стрічка — в апокаліптичних пейзажах палаючих складів Підмосков'я (це що ж вони там зберігали, покидьки, що воно так люто горить?!).

І от — сто разів я про це писала й говорила, а на сто перший — все одно вражає, і, дасть Біг, ніколи не перестане, бо не дай Боже до такого звикнути: хлоп вивішує в мережу рілз із записом своєї втечі з місця прильоту — а втікав він з підвального приміщення, де за першим вибухом поранило дівчину, і весь їхній ґонзо-діалог чудово записався:

— Навєрх нада, в машину… Машина єсть?

— Нєт!!! Памаґітє, пажалуста!

БАХ!

— Є*ть… Ну єво нах!

Гуп, гуп, гуп…

(Він біжить по сходах надвір, верещить на всю парковку, кличучи «Сєрьоґу», вскакує засапавшись до того в машину, і вони втрьох — бистрєй, б*дь! — зриваються навтьоки, троє здорових парубків. Причім головний герой ще й встигає поділитись із колеґами, що «там дєвчонку раніло нах», — і нікому з трьох навіть не спадає на думку, що це їх може зобов’язувати до якихось дій…)

Зриваються навтьоки — троє здорових парубків

(Лінк даю, хто хоче глянути на власні очі).

Ось це, шановне панство, і є — фашизм, у хімічно чистому вигляді, на тій стадії, коли хвороба лікуванню не підлягає. Найстрашніше, що він робить із суспільством, — це, всупереч усій квазі-патріотичній, «фасційній» риториці, якраз роз'єднує: атомізує (почитайте Жінку в Берліні, побачите, що це значило в Берліні весною 1945-го для самотніх жінок!). Всі функції підтримки й виживання «по горизонталі» за умовчанням делеґовано «кому положено» — державі-наглядачу. А там, де наглядач усувається або «ламається», кожен лишається — сам за себе, як на зоні: умри ти сьогодні, а я завтра ©.

Здрастуй, страна Гулагія!

…І здохни вже, нарешті. Зажилася.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу авторки