Зеленський попередив про критичний дефіцит Patriot: "Україні може бути складно пройти зиму”

Україна входить у новий опалювальний сезон із серйозною проблемою у сфері протиповітряної оборони — запаси ракет-перехоплювачів для систем Patriot виснажуються, а світове виробництво не дозволяє швидко компенсувати потреби. 

Володимир Зеленський заявив, що Києву необхідно отримати додаткові американські перехоплювачі, тоді як експерт Джек Вотлінг попереджає: навіть за нових поставок повністю прикрити критичну інфраструктуру України від російських балістичних ударів узимку може не вдатися.

Системи Patriot залишаються одним із найважливіших елементів української протиповітряної оборони. Саме вони дають змогу перехоплювати частину найскладніших російських балістичних цілей, серед яких «Іскандери» та «Кинжали». Росія дедалі активніше використовує балістичні ракети під час атак по українських містах, критичній інфраструктурі, аеродромах і військових об'єктах, через що потреба в таких системах постійно зростає.

Як зазначає старший науковий співробітник Королівського інституту об'єднаних збройних сил Джек Вотлінг у матеріалі для The Guardian, проблема полягає не лише в кількості самих комплексів Patriot. Для відбиття балістичних атак потрібні великі запаси дорогих ракет-перехоплювачів. За його оцінкою, для високої ймовірності знищення однієї балістичної ракети іноді доводиться застосовувати два або навіть три перехоплювачі.

Це створює серйозний дисбаланс між можливостями Росії виробляти ударні ракети та здатністю Заходу поповнювати запаси засобів протиракетної оборони. За наведеними у матеріалі оцінками, Росія може виготовляти близько 750 ракет «Іскандер» на рік і прагне збільшувати ці темпи. Окрім того, російська армія застосовує «Кинжали», крилаті ракети, переобладнані зенітні ракети та ударні безпілотники.

Водночас глобальні виробничі можливості щодо перехоплювачів Patriot значно скромніші. Американські підприємства, а також виробники в Німеччині та Японії, за оцінкою, наведеною Вотлінгом, здатні виготовляти разом близько 840 таких ракет на рік. Цього недостатньо, щоб одночасно покривати українські потреби та поповнювати запаси самих країн НАТО.

Ситуацію додатково ускладнили бойові дії США та Ірану. За наведеними у публікації оцінками, під час інтенсивних періодів Іран запускав понад 170 балістичних ракет на добу. Деякі з них виявилися настільки складними для перехоплення, що на знищення однієї цілі знадобилося до 17 ракет Patriot. Це створило додаткове навантаження на світові запаси та виробничі лінії.

Для України проблема особливо гостра через наближення зими. Вотлінг вважає, що навіть передача Києву додаткових перехоплювачів із запасів партнерів навряд чи дозволить повністю захистити критично важливу інфраструктуру. Насамперед ідеться про енергетичні об'єкти, які можуть стати цілями нової хвилі російських атак у холодний період.

У разі масштабних ударів по енергосистемі дефіцит протиракетних засобів може безпосередньо позначитися на стабільності електропостачання. Саме тому експерт радить Україні не розраховувати виключно на захист окремих великих об'єктів, а одночасно посилювати стійкість усієї інфраструктури. Йдеться про розосередження та додатковий захист систем електропостачання, водопостачання, каналізації й теплопостачання.

Україна водночас намагається діяти не лише оборонно. Одним із напрямів є послаблення самого російського ракетного потенціалу. Серед можливих інструментів розглядаються удари по підприємствах, які виробляють балістичні ракети, а також подальше розширення українського виробництва далекобійного озброєння. Такий підхід має зменшити кількість російських ракет, які потенційно можуть бути запущені по Україні.

Ще одним складним завданням залишається пошук російських ракетних установок на величезній території РФ. У матеріалі зазначається, що Україна прагне отримати можливість використовувати супутникову навігацію над територією Росії для допомоги безпілотникам у виявленні таких цілей. Проте масштаб російської території робить подібні операції надзвичайно складними.

На думку Вотлінга, нинішній дефіцит перехоплювачів є також наслідком помилок Заходу в оборонному плануванні. Він наголошує, що ще до початку повномасштабної війни було зрозуміло, скільки засобів протиповітряної та протиракетної оборони потрібно для ведення сучасної війни високої інтенсивності. Однак країни НАТО не забезпечили достатнього розширення виробничих потужностей.

Експерт звертає увагу і на альтернативні системи, зокрема франко-італійський комплекс SAMP/T. На його думку, західним країнам необхідно було заздалегідь інвестувати не лише у збільшення випуску Patriot, а й у розвиток інших засобів протиракетної оборони, здатних доповнювати американські системи.

Для Києва це питання має не тільки військове, а й стратегічне значення. Українська ППО змушена розподіляти обмежені ресурси між захистом міст, енергетики, військових об'єктів та іншої критичної інфраструктури. Якщо Росія збільшить інтенсивність застосування балістичних ракет, витрачання перехоплювачів може відбуватися швидше, ніж їхнє поповнення.

Володимир Зеленський раніше заявив, що Україні необхідно отримати від Сполучених Штатів щонайменше 5% американського запасу ракет для Patriot, щоб пройти майбутню зиму. За словами президента, передача 10% запасу могла б дозволити Україні знищувати всі російські балістичні ракети.

Паралельно Київ очікує на рішення партнерів щодо нових поставок. Зокрема, Польща має визначитися з можливістю передачі Україні додаткової партії ракет-перехоплювачів для Patriot. На позицію Варшави вплинула й ситуація з порушенням польського повітряного простору російською ракетою, що вкотре продемонструвало: російська ракетна загроза не обмежується територією України.

Таким чином, проблема Patriot виходить далеко за межі питання кількості ракет на українських складах. Україна опинилася в ситуації, коли противник здатен виробляти значні обсяги ударних засобів, тоді як перехоплювачі для найскладніших цілей виробляються набагато повільніше. Це створює для Києва необхідність одночасно вимагати нових поставок, розвивати власну далекобійну зброю та шукати способи зменшення російського ракетного виробництва.

Найбільшим випробуванням стане зимовий період. Якщо партнери не зможуть оперативно збільшити постачання перехоплювачів, Україні доведеться особливо ретельно розподіляти можливості ППО та робити ставку на комплексний захист інфраструктури. Водночас посилення ударів по російській військовій промисловості може стати одним зі способів скоротити масштаб майбутніх ракетних атак.