Зеленський зняв паузу: що тепер чекає на російські НПЗ і Україну

Україна відновлює удари по російській нафтопереробці після триденної паузи, під час якої Росія продовжувала атакувати українську енергетику. Чи переросте провал енергетичного перемир’я у новий виток протистояння?

Енергетичний ультиматум

Україна більше не вважає доцільним утримуватися від ударів по російській нафтовій інфраструктурі, якщо Москва продовжує атакувати українські енергетичні об’єкти: під час перебування у Лондоні президент Володимир Зеленський заявив в інтерв'ю Financial Timesпро відновлення ударів по нафтопереробних заводах РФ після трьох днів паузи, на котру Київ пішов з огляду на побажання американської сторони.

За словами глави держави, Україна продемонструвала готовність до енергетичного припинення вогню, однак Росія не відповіла взаємністю.

Тож у зверненні 12 жовтня Зеленський наголосив, що після оголошення американським президентом Дональдом Трампом ініціативи щодо енергетичного перемир’я російські війська продовжили атакувати українські об’єкти, зокрема газову інфраструктуру.

Окрім цього, президент закликав США та європейських партнерів посилити тиск на Москву, аби домовленості мали реальний результат, а не залишалися виключно політичними заявами.

Окремим чинником цього загострення стали проблеми з роботою супутникового зв’язку Starlink. Зеленський заявив про обмеження, котрі ускладнили роботу українських військових, зокрема проведення операцій на передовій.

"Reuters з посиланням на кількох посадовців США повідомляє, що вказівка про обмеження Starshield нібито надійшла з Білого дому. Хто саме віддав наказ, посадовці не уточнили, але зазначили, що Пентагон отримав вказівку "згори" сповільнити роботу Starshield для українських військових. Раніше Білий дім таку інформацію заперечував", - пише з цього приводу український журналіст Остап Яриш з Вашінгтону.

В інтерв’ю FinancialTimesпрезидент України також порушив питання відсутності американських попереджень про російські балістичні ракетні атаки. За його словами, Україна опинилася у ситуації, коли від неї очікували стриманості, тоді як російські удари не припинялися.

"Навіть якби ми до того самі не знали, наскільки  ефективними є наші удари по НПЗ, то власне Путін з Трампом нам це показали.  Зверніть увагу, що от, нам викотили абсолютно жорсткий ультиматум з приводу саме НПЗ, причому нас шантажують по-страшному", - наголосив з цього приводу в ефірі RadioNV Євген Дикий, ветеран російсько-української війни, екс-командир роти батальйону "Айдар", директор Національного антарктичного наукового центру.

Тим часом Трамп дав інтервʼю для Newsmax, прокоментувавши слова Зеленського про те, що Україна продовжить атаки по російських НПЗ.

"Зеленський - не та людина, з якою нам добре мати справу. … Я думаю, що якщо Україна зрештою й укладе якусь мирну угоду, то зробить це не з ним. Він не хоче домовлятися. Він каже, що хоче домовитися, але насправді не хоче... Він знову завдає ударів по нафтопереробних заводах, і все, чого він цим досягає, - це підвищує світові ціни на нафту. Це ганьба. Коли він б’є по нафтопереробних заводах, де виробляють дизельне пальне, то він не робить світові добро. І, відверто кажучи, Зеленський уже довго перебуває при владі", - звинувачував та маніпулював Трамп.

Та що би там не стверджував Трамп, енергетичне перемир’я є принциповим питаннямдля Києва:  цене може бути одностороннім зобов’язанням. Якщо українська сторона обмежує удари по російських об’єктах, а російська армія продовжує руйнувати українську інфраструктуру,стратегічна перевага автоматично переходить до Москви.

Тож позиція президента полягає у тому, що подальше стримування українських далекобійних можливостей за таких умов не має сенсу.

Що буде далі

За словами Дикого, болюча реакція РФ на удари по НПЗ і задіяння нею найбільш важкої артилерії в особі Трампа для протидії цьому є сигналом, що це і є тією самою "голкою у яйці" для Путіна.

Російські нафтопереробні заводи важливі не лише для економіки РФ: вони забезпечують виробництво пального, зокрема для потреб російської армії. Тому удари по цих підприємствах можуть створювати додатковий тиск на військову логістику та доходи агресора.

Тому "нас просто відверто шантажують, нам ставлять російський ультиматум через Трампа", каже Дикий

"Суттю цього ультиматуму є великий ультиматум. Нам пропонують знов капітуляцію, але є малий ультиматум. А поки ми не дотисли вас до капітуляції, негайно припиніть бити по НПЗ, бо інакше ви без Стралінків, інакше ви без ракет до Петріотів", - наголошує він.

Тож, найімовірніше, Україна й надалі продовжить застосовувати далекобійні засоби для ураження об’єктів, які підтримують російську воєнну машину.

Однак конкретні цілі, масштаби операцій і графік можливих ударів залишаються питаннями військового планування. Публічні заяви керівництва держави не дають підстав достовірно прогнозувати, які саме підприємства можуть опинитися під ударом наступними.

Для Росії ж головний ризик полягає у тому, що систематичні пошкодження нафтопереробної інфраструктури можуть ускладнити виробництво й постачання пального, збільшити витрати на ремонт та змусити перерозподіляти ресурси між підприємствами. Проте не кожне ураження означає тривалу зупинку заводу: реальний ефект залежатиме від пошкодженого обладнання, запасів і можливостей відновлення.

Другий напрям розвитку подій - дипломатичний:Вашингтон може спробувати повернути сторони до домовленостей щодо енергетичних об’єктів.

Але для України ключовою умовою буде не саме оголошення перемир’я, а його взаємне дотримання та наявність механізмів реагування на порушення. Київ, зі свого боку, зацікавлений у збереженні підтримки партнерів, передусім у постачанні засобів протиповітряної оборони та зміцненні захисту від балістичних ракет.

Саме це питання Зеленський обговорював із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте 15 жовтня. За інформацією офіційного сайту президента, сторони скоординували подальші кроки для посилення захисту України, а глава держави наголосив на потребі в нових пакетах протиповітряної оборони та боєприпасах для F-16.

Втім найближчий сценарій залежатиме від двох чинників: інтенсивності російських атак по українській енергетиці та реакції міжнародних партнерів. Якщо Москва й надалі ігноруватиме заклики до припинення вогню, підстав для відновлення взаємних обмежень буде дедалі менше.

Якщо ж дипломатичний тиск приведе до реального припинення атак, простір для нових домовленостей знову може відкритися.

Отже, відновлення ударів по російських НПЗ - це не лише військовий крок, а й сигнал про межі українських поступок. Київ демонструє готовність до деескалації, але не погоджується на ситуацію, коли Росія продовжує бити по критичній інфраструктурі, а Україна має односторонньо обмежувати власні можливості відповіді.

Ірина Носальська