Згода водія на огляд не дає правоохоронцям права обшукувати автомобіль без ухвали
Питання про те, де закінчується звичайний огляд автомобіля і починається обшук, має принципове значення для допустимості отриманих доказів. Верховний Суд у постанові від 1 вересня 2026 року у справі № 561/2/17 звернув увагу, що назва слідчої дії у протоколі не визначає її справжнього процесуального характеру. Вирішальним є те, які саме дії фактично здійснювали правоохоронці.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновком про недопустимість протоколу «огляду» автомобіля, оскільки фактично правоохоронці провели його обшук без попередньої ухвали слідчого судді.
Обставини справи
У кримінальному провадженні трьох осіб було виправдано за обвинуваченнями, пов’язаними з одержанням та наданням неправомірної вигоди. Прокурор оскаржив вирок, зокрема наполягаючи на тому, що суди безпідставно визнали низку доказів недопустимими.
Одним із таких доказів став протокол огляду автомобіля «Мітсубісі Лансер», який належить одному з обвинувачених.
Суди встановили, що під час проведення цієї слідчої дії правоохоронці не обмежилися поверхневим оглядом транспортного засобу. Вони відкрили автомобіль, перебували всередині нього та відкривали місця, які неможливо було оглянути без усунення перешкод.
Саме це стало ключовим для визначення фактичного характеру проведеної дії.
Коли огляд автомобіля перетворюється на обшук
Верховний Суд розмежував поняття огляду та обшуку.
За статтею 237 КПК України огляд проводиться для виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення.
Натомість обшук — це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об’єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
У той же час огляд місця події — це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
У цій справі Верховний Суд погодився з тим, що працівники правоохоронного органу вийшли за межі поверхневого огляду автомобіля. Вони фактично здійснювали активний пошук речей і документів: відкривали автомобіль, перебували всередині нього та відкривали місця, які не проглядалися без усунення перешкод.
Тож фактично вказані дії є не оглядом, а обшуком. При цьому суд констатував, що цей обшук проводився без отримання попереднього дозволу слідчого судді.
Згода на огляд не означає згоду на обшук
Окремо Верховний Суд звернув увагу на згоду власника автомобіля.
Із протоколу випливало, що власник авто погодився саме на проведення огляду транспортного засобу. Водночас сторона обвинувачення не зверталася до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук автомобіля.
Отже, якщо особа дозволила правоохоронцям оглянути автомобіль, це не означає, що вона автоматично дозволила відкривати закриті відсіки, шукати речі всередині автомобіля або здійснювати інші дії, характерні саме для обшуку.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновком про недопустимість протоколу огляду автомобіля як доказу, оскільки фактично було проведено обшук транспортного засобу без ухвали слідчого судді.
Попри те, що щодо автомобіля Верховний Суд погодився з висновком про недопустимість доказу, касаційна інстанція скасувала ухвалу апеляційного суду.
У цій справі, за висновком Верховного Суду, апеляційний суд належним чином не перевірив усі доводи прокурора, не провів ретельного аналізу обставин та фактично здійснив формальний апеляційний перегляд.
Постанова Верховного Суду фактично встановлює чітку межу між оглядом та обшуком автомобіля — якщо правоохоронці переходять від поверхневого огляду до активного пошуку речей усередині транспортного засобу, така дія може бути визнана обшуком незалежно від того, як її назвали у протоколі.
Водночас згода власника на огляд не означає автоматичної згоди на обшук. Якщо для фактичного пошуку потрібна ухвала слідчого судді, її відсутність може стати підставою для визнання отриманого протоколу недопустимим доказом.
При цьому Верховний Суд підкреслив, що питання допустимості доказів має вирішуватися з урахуванням конкретного способу їх отримання та всіх обставин провадження. Саме тому Суд не погодився з автоматичним виключенням інших доказів лише через окремі процесуальні порушення, а направив справу на новий апеляційний розгляд для повної та об’єктивної оцінки доказів у їх сукупності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
