Змагання замість буденних турбот: як у Тальному з’ясовували, чиє сімейне «Я» найспортивніше

Коли за один кубок одночасно борються авторитет тата, мамина швидкість і дитячий азарт, буденні клопоти відступають на задній план. Протистояння характерів, щирі емоції та запекла боротьба за кожну секунду розгорнулися цими вихідними на тальнівському «Співочому полі». Тут чотири відважні родини громади – Проценки, Дробини, Степанці та Дідухи – вирішили довести, що їхній сімейний підряд здатен долати не лише життєві негаразди, а й підступні спортивні естафети.

У результаті головний трофей свята «Тато, мама, я – спортивна сім’я» й омріяне золото виборола сім’я Дробин. Срібними призерами стали Проценки, а трійку лідерів замкнули завзяті Степанці. Почесну грамоту за характер і волю до перемоги отримала й дружня родина Дідухів, яка разом із трійкою призерів забрала додому не лише кубки та медалі від міської ради, а й обійми підтримки від усього стадіону.

Аби це свято взагалі відбулося, а стадіон вибухав від драйву, добряче попрацювали організатори – команда  КЗ «Центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх та молодіжний центр» ТМР на чолі з директоркою Оленою Ємельяновою, яким вдалося створити неймовірну атмосферу щирого родинного тепла.

Про те, як це – змагатися пліч-о-пліч із найріднішими, де брали сили на останніх секундах дистанції та чому в таких турнірах насправді немає переможених, ми поспілкувалися з бронзовою призеркою змагань Іриною Степанець та її доньками Софією та Поліною.

Виклик від організаторів і «тренування» на ходу

Ірина Степанець, міцно тримаючи в руках завойовану бронзову нагороду, усміхається: для їхньої родини цей кубок став черговим підтвердженням того, що разом вони – кремінь. Жінка зізнається, що довго думати над участю не довелося, адже пропозиція надійшла безпосередньо від керівництва молодіжного центру.

«, – розповідає Ірина. – ».

Коли ж заходить мова про секрети підготовки до запеклих стадіонних баталій, з’ясовується, що виснажливих спарингів на виживання Степанці вдома не влаштовували. Натомість зробили ставку на перевірену роками психологічну зброю – гумор і залізне взаєморозуміння.

«, – ділиться бронзова призерка. – Щоденного руху нам і так вистачає й на роботі, і по господарству. Тому перед стартом ми просто намагалися діяти як єдина команда: підбадьорювали одна одну й налаштовувалися винятково на позитив. Зрештою, нашою головною репетицією стала давня сімейна звичка – розуміти і підтримувати одна одну з пів слова. Це на дистанції спрацювало найкраще».

Синхронність проти куражу

Коли на кону престиж родини, звичайної швидкості в ногах замало. Тут доводилося вмикати ще й холодний розрахунок. Ірина Степанець не приховує: деякі конкурси змусили їхню команду добряче попітніти, причому не лише фізично. Найскладнішими виявилися етапи, де за лічені секунди треба було вибудувати чітку стратегію.

«, – аналізує перебіг змагань Ірина. – ».

Утім, де було складно, там знайшлося місце і для справжнього вибуху емоцій. Справжній кураж і драйв команда спіймала на естафетах, де сувора тактика поступилася місцем кмітливості й здоровому азарту.

«», – усміхається Софійка.

Коли капітан – почуття

На стадіоні, де пристрасті вирували не на жарт, у кожній команді зазвичай виокремлювався свій потужний «локомотив» – суворий тато чи гіперактивна мама. Проте у Степанців усе працювало за зовсім іншими, вищими законами спортивної психології. Тут обов’язки лідера не переклали  на чиїсь одні плечі, а розділили порівну на всіх.

«, – ділиться філософією успіху Ірина. – ».

Коли ж дихання збивалося, а сили під кінець дистанції починали зраджувати, у дівчат вмикався особливий внутрішній резерв, який не пропишеш у жодній методичці з тренувань.

«, – каже Софійка. – ».

Запеклі секунди та дружні обійми за лінією фінішу

Створити на спортивному майданчику умови, де суперництво не переростає у ворожнечу, а навпаки, зближує людей – завдання із зірочкою. Проте організаторам тальнівського свята це вдалося на славу. Ірина та її доньки запевняють: попри шалене бажання перемогти, на полі панував особливий мікроклімат.

«! – захоплено розповідає Ірина. – ».

Що ж до конкурентів, які виривали один в одного кожен сантиметр дистанції, то Проценки, Дробини та Дідухи виявилися чудовими партнерами по спортивному святу. Боротьба тривала лише до свистка арбітра.

«, – підсумовують Степанці. – ».

Рецепту сімейного щастя не купиш за гроші

Дівчата з родини Степанців уже будують плани на майбутні старти. Для них цей турнір став лише початком великої спортивної історії, яку вони обов’язково планують продовжувати.

«!» – упевнено долучається до розмови Полінка.

«», – додає її мама.

Наостанок бронзові призерки звернулися до земляків: «!»

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Ігор Новицький: партнерство з CEJA відкриває нові можливості для молодих фермерів України