Знайдену у Львові мацеву перенесено на єврейське кладовище

Про це написав у ФБ почесний консул держави Ізраїль у Західному регіоні Олег Вишняков.

"Імені на камені та місця, де саме його знайшли, поки не повідомляють. Але чому єврейські надгробки досі з’являються під дорогами, у стінах та подвір’ях Львова — відомо. До Другої світової війни у місті було чотири великі єврейські цвинтарі... Під час нацистської окупації мацеви масово вивозили та використовували для будівництва. У звіті керівника СС у Галичині Фрідріха Кацмана за 1943 рік окупанти навіть вихвалялися, що отримали з єврейського цвинтаря Львова дві тисячі кубометрів «будівельного матеріалу».

Після війни радянська влада не відновила цвинтарі. Руйнування продовжилося: надгробками мостили дороги й подвір’я державних установ, укріплювали схили. На місці найдавнішого кладовища у 1947 році відкрили ринок.

Це не було рішенням мешканців Львова. Такі рішення радянська держава ухвалювала адміністративно, не питаючи згоди міських чи релігійних громад.

Більшість львівських євреїв на той момент уже вбили під час Голокосту, а громада, яка вижила, не мала політичної сили захистити свої святині.

У радянській господарській логіці мацеви перетворилися на вже «наявний будівельний матеріал». За звітами місто відбудовувалося, а на походження кам’яні плити не зважали. Масштаб стає зрозумілим із самих знахідок.

Під однією міською дорогою виявили 125 мацев і великих фрагментів. Із підпірної стіни житлового кварталу дістали близько 50. На подвір’ї колишньої радянської тюрми знайшли понад 350 надгробків та їхніх частин.

У єврейській традиції, як у у будь якій іншій, є своя повага до місця поховання. Могила має залишатися недоторканною, а мацева зберігає пам’ять та особу померлого. Повернути мацеви на їхні точні місця майже неможливо: старі плани поховань знищені, а камені десятиліттями переносили містом", - йдеться у дописі.

За словами Олега Вишнякова, тепер дослідники фотографують плити, розшифровують написи та вносять їх до онлайн-бази Jewish Stones UA. Серед понад 200 задокументованих мацев і фрагментів уже вдалося встановити більш як 130 імен та понад 100 прізвищ.

"Ці мацеви вже неможливо повернути на їхні первісні місця. Але завдяки знахідками та роботі дослідників, нащадки можуть повернути до історії родини ім’я людини, яку з неї намагалися стерти", - пише Олег Вишняков.