Зоб, сечокам’яна хвороба, плоскостопість та розлад особистості: чоловік оскаржив висновок ВЛК про придатність, але програв суд

Житомирський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом чоловіка до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і військової частини щодо оскарження висновку ВЛК, наказу про призов під час мобілізації та зарахування до особового складу військової частини. Позивач також вимагав виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

Суть справи

12 березня 2026 року чоловік пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. За його результатами ВЛК оформила довідку №2026-0312-1110-1510-3, якою визнала військовозобов’язаного придатним до військової служби на підставі статей 45«б», 13«в», 62«в», 67«в» та 61«в» графи II Розкладу хвороб.

У довідці ВЛК були зазначені шість діагнозів: розлад особистості органічного генезу за кодом F07.0, зміщена носова перегородка за кодом J34.2, нетоксичний неуточнений зоб за кодом E04.9, сечокам’яна хвороба за кодами N20–N23, латеральний епікондиліт за кодом M77.1 та набута плоскостопість за кодом M21.4.

Того ж дня наказом начальника ТЦК та СП №4472 чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини. Наступного дня, 13 березня 2026 року, наказом командира військової частини №75 його зарахували до списків особового складу та поставили на всі види забезпечення.

Чоловік просив суд визнати протиправною та скасувати довідку ВЛК про придатність до військової служби, а також накази про призов і зарахування до особового складу військової частини. Крім того, він вимагав зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби.

Позивач стверджував, що висновок ВЛК є незаконним і необґрунтованим, оскільки комісія не дослідила медичних документів, які характеризували стан його здоров’я, не врахувала документально підтверджених захворювань та неправильно застосувала Розклад хвороб. За його словами, його не ознайомили з результатами медичного огляду та не видали копії постанови ВЛК.

На підтвердження своєї позиції чоловік посилався, зокрема, на довідку Хмельницького обласного закладу з надання психіатричної допомоги №915 від 11 червня 2024 року про стаціонарне лікування з 28 травня до 11 червня 2024 року у зв’язку з органічним розладом особистості, рентгенологічний висновок від 29 жовтня 2024 року та консультативні висновки ортопеда від 19 жовтня 2023 року і 23 лютого 2026 року щодо хронічного латерального епікондиліту та плоскостопості II ступеня з рекомендацією оперативного лікування.

Позивач також зазначав, що йому не видали або не оновили військовий квиток і не внесли до нього відомості про призов під час мобілізації. На його переконання, це свідчило про порушення процедури оформлення призову та давало підстави вважати, що він не набув статусу військовослужбовця у встановленому законом порядку.

Крім того, чоловік посилався на примусовий характер дій під час призову, неврахування стану його здоров’я, права на відстрочку та попереднього висновку ВЛК 2008 року. Він вважав, що наказ про зарахування до особового складу військової частини був похідним від протиправного висновку ВЛК і порушеної процедури призову, а тому також підлягав скасуванню.

Під час розгляду справи позивач просив призначити комісійну судово-медичну експертизу, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання.

Позиції відповідачів

Військова частина заперечувала проти задоволення позову. Її представник зазначив, що встановлення діагнозу та визначення придатності або непридатності особи до військової служби належать до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії. Суд не може перебирати на себе повноваження ВЛК та самостійно визначати, чи відповідають установлені діагнози конкретним статтям Розкладу хвороб.

Військова частина також зауважила, що за довідкою ВЛК від 12 березня 2026 року чоловіка визнано придатним до військової служби, а відомостей про оскарження ним цього рішення до ВЛК вищого рівня матеріали справи не містили. Наказ командира військової частини був виконаний із моменту зарахування позивача до списків особового складу.

Представник військової частини наголосив, що частина не проводила щодо позивача мобілізаційних заходів, не є правоохоронним органом і не має повноважень перевіряти чи розслідувати дії, які чоловік вважав протиправними. Крім того, позивач не подавав командуванню рапорту або інших документів про звільнення з військової служби та не повідомляв про наявність підстав для звільнення, передбачених статтею 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».

Представник ТЦК та СП також просив відмовити у позові. Він зазначив, що на момент призову чоловік перебував на військовому обліку, не мав належним чином оформленої відстрочки від мобілізації та не був заброньований у встановленому порядку. Саме тому 12 березня 2026 року його призвали на військову службу та направили до військової частини.

Позиція та висновки суду

Суд виходив із того, що військово-лікарська експертиза відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони №402, визначає придатність призовників, військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів до військової служби за станом здоров’я.

Постанови ВЛК можуть бути скасовані або відмінені штатними військово-лікарськими комісіями. ЦВЛК уповноважена розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. ВЛК регіону також має право контролювати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих комісій.

За пунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії, бездіяльність або постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК відповідно до визначених адміністративно-територіальних зон відповідальності. Скарги на рішення ВЛК районних або міських ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до відповідних обласних ВЛК. Якщо громадянин не погоджується з рішенням ВЛК при районному або міському ТЦК та СП, на підставі його заяви він направляється для проходження ВЛК при обласному ТЦК та СП.

Якщо штатна ВЛК визнає скаргу щодо перегляду або скасування постанови обґрунтованою, вона переглядає оскаржувану постанову або направляє особу на контрольне обстеження та медичний огляд. Таке рішення є обов’язковим до виконання та має бути реалізоване не пізніше ніж протягом місяця. Якщо звернення визнається необґрунтованим, його повертають заявнику з відповідними роз’ясненнями.

Суд установив, що чоловік пройшов медичний огляд у ВЛК при ТЦК та СП, а результати огляду були оформлені довідкою від 12 березня 2026 року про придатність до військової служби. Водночас ВЛК регіону або ЦВЛК не приймали остаточного рішення щодо придатності позивача до військової служби.

Суд зазначив, що відповідно до підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 глави 2 розділу І Положення №402 у судовому порядку оскаржуються постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів. Перевірка рішення ВЛК при ТЦК та СП щодо дотримання умов і критеріїв проведення медичного огляду належить до функцій ВЛК регіону або ЦВЛК.

Оскільки позивач не дотримався передбаченої Положенням №402 процедури оскарження результатів медичного огляду, суд визнав це самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому суд послався на аналогічний висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а.

Щодо твердження про неознайомлення з результатами ВЛК суд зазначив, що за абзацом шостим підпункту 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402 паперова копія документа з постановою ВЛК, яка не потребує затвердження штатною комісією, видається особі за її запитом у день звернення після закінчення медичного огляду. Отже, на ВЛК не покладено обов’язку автоматично вручати особі постанову за результатами медичного огляду. Паперова копія видається лише за відповідним запитом.

Суд також відхилив твердження про неврахування медичних документів. У довідці ВЛК були зазначені органічний розлад особистості, зміщена носова перегородка, нетоксичний зоб, сечокам’яна хвороба, латеральний епікондиліт та набута плоскостопість. Тому суд дійшов висновку, що комісія врахувала медичні документи, на які посилався позивач, зокрема довідку про стаціонарне психіатричне лікування, рентгенологічний висновок і висновки ортопеда.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16, суд наголосив, що в межах адміністративного процесу він не має права оцінювати професійні дії лікарів — членів ВЛК щодо застосованих методів огляду, дослідження медичної документації, визначення діагнозів і їх відповідності конкретним статтям Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних медичних знань.

Під час розгляду спорів щодо рішень ВЛК суд може перевірити законність висновку лише в частині дотримання процедури його прийняття. Суд не може самостійно оцінювати медичну обґрунтованість висновку ВЛК, оскільки не є спеціалізованою установою у сфері медицини.

Питання встановлення діагнозу, врахування медичних документів та визначення придатності або непридатності до військової служби належать до дискреційних повноважень ВЛК. Оцінювання діагнозів або професійних дій лікарів, які визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Такий підхід відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.

Суд не встановив доказів того, що довідку ВЛК від 12 березня 2026 року було прийнято з порушенням процедури проведення медичного огляду. Тому правових підстав для визнання її протиправною та скасування не було.

Доводи чоловіка про відсутність військового квитка суд також відхилив, оскільки до матеріалів справи було долучено копію військового квитка, виданого на його ім’я 12 березня 2026 року.

Окремо суд оцінив посилання позивача на право на відстрочку від мобілізації. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560, призову підлягають придатні за станом здоров’я резервісти та військовозобов’язані, які не мають права на відстрочку з підстав, передбачених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пункт 6 Порядку №560 передбачає, що процедура призову включає проходження медичного огляду, перевірку та оформлення підстав для надання відстрочки, а також документальне оформлення призову. За пунктами 56, 59–62 цього Порядку рішення про відстрочку ухвалює відповідна комісія при ТЦК та СП на підставі заяви військовозобов’язаного і документів, які підтверджують відповідні підстави. Відомості про надання або відмову в наданні відстрочки вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Суд підкреслив, що сама наявність фактичних обставин, з якими стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов’язує право на відстрочку, автоматично не звільняє військовозобов’язаного від призову. Для виникнення правових наслідків у вигляді непідлягання призову відстрочка має бути належним чином оформлена відповідно до Порядку №560, а відомості про неї повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру.

Суд урахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, за якою перед ухваленням рішення про призов ТЦК та СП зобов’язаний перевірити наявність підстав для відстрочки на підставі відомостей, що перебувають у його розпорядженні та містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Позивач не надав належних і допустимих доказів того, що станом на 12 березня 2026 року, коли було видано наказ про його призов, він мав належним чином оформлену та чинну відстрочку. Тому суд не встановив підстав для скасування наказу про призов і направлення до військової частини.

Вимоги про скасування наказу військової частини щодо зарахування чоловіка до особового складу, виключення його зі списків та звільнення з військової служби суд визнав похідними від вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

За результатами розгляду справи № 240/10508/26 Житомирський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні позову. Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.