Зустріч Путіна і Трампа: головні негативні і позитивні сценарії для України, - BBC.news

Як пише BBC.news, перший висновок з саміту на Алясці, який можна зробити ще до його початку, - це те, що стару, викристалізувану ще за президентства Петра Порошенка і підхоплену його наступником формулу: "Нічого про Україну без України", - можна здавати до музею.

Звичайно, Володимир Зеленський може стверджувати, що переговори між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним можуть стосуватися виключно двосторонніх стосунків між США та Росією і аж ніяк не врегулювання в Україні.

Але погляньмо правді у вічі: у це не вірять навіть найвідданіші глядачі "марафону". Вашингтонські і московські посадовці, європейські лідери, українські та закордонні експерти – всі сходяться на думці, що саме шляхи розвитку розпочатої Росією війни проти України стануть найпершою, домінуючою темою переговорів на Алясці.

І шанси взяти участь у цих переговорах розбиваються об вбивчу логіку американців: президент Трамп уже зустрічався на цю тему з президентом Зеленським, тепер настав час обговорити цю проблему з президентом Путіним. Путін, нагадаємо, з Зеленським взагалі зустрічатися не хоче.

Треба сказати, що президент України зробив все для того, аби голос Києва прозвучав на цих переговорах. Впродовж останніх кількох днів Зеленський провів десятки телефонних дзвінків з лідерами європейських і не тільки країн, аби узгодити позиції.

Апофеозом стала відеоконференція між європейськими лідерами і Зеленським з одного боку і Дональдом Трампом з іншого. За повідомленнями преси, розмова пройшла краще, ніж очікувалося, і сам президент США оцінив її на "десять з десяти".

Але, відверто кажучи, остаточної впевненості в тому, як саме піде саміт на Алясці, і якими будуть його рішення (і чи будуть вони взагалі) в українців напередодні переговорів немає.

Нічним жахом для Києва стало б узгодження між Трампом і Путіним моделі "мир в обмін на території" в її найгіршому розумінні, про яке писала західна преса: Україна повинна вивести свої сили з Донецької та Луганської областей – Росія у відповідь обіцяє припинити вогонь на всій лінії зіткнення і приступити до змістовних мирних переговорів.

І якщо такий план є, то як до нього поставиться Київ? Чи може собі дозволити Трамп скинути з себе "українську проблему", ризикуючи тим, що вона стане його персональним "Афганістаном", яким він так довго й послідовно дорікав Джо Байдену? І, знову ж таки, як на потенційний відхід Трампа реагувати Зеленському у своєму зверненні?

Але переговори на Алясці ще до свого початку ставлять низку питань, власне, перед українською владою – і готуватися відповідати на них варто уже зараз.

Приміром, де так насправді пролягає та "червона лінія", перед якою Київ готовий намертво зупинитися заради припинення гарячої фази війни? Як розповісти про можливі важкі компроміси (або про відмову від них, якщо вони виявляться занадто важкими і зовсім не компромісами) українському народові так, щоб він не вийшов на вулиці (а він, як ми переконалися нещодавно, може)?

Нарешті – яку обрати лінію поведінки, якщо саміт на Алясці якимось дивом раптом закінчиться швидким скликанням нової зустрічі "на трьох", і на яку покличуть Зеленського?

А поки що - розмаїття експертних прогнозів вражає.

"Зливи" в західних ЗМІ не додають загального розуміння ситуації. Заяви українських посадовців за тональністю коливаються від "Ми як ніколи близькі до закінчення війни" до "Росія не має наміру припиняти воювати".

Складається враження, що всі тільки й чекають ранку суботи за київським часом, коли нарешті щось стане зрозуміло. Або ні.
Володимир Зеленський уже заявив, що якби йому надійшла така "пропозиція", він би рішуче від неї відмовився. Однак чи не стане це приводом для Дональда Трампа вийти з "українського кейсу"? Мовляв, я домовився про найкращі можливі умови, а українці комизяться, тож розбирайтеся тепер самі.

Обнадіює те, що за підсумками вже згаданої відеоконференції президент США нібито пообіцяв не обговорювати з візаві територіальні питання, а зосередиться на питаннях припинення вогню. Але, знову ж таки, у чому можна бути впевненим наперед, якщо йдеться про Трампа і його підхід до переговорів?

На іншому полюсі – згода Володимира Путіна проголосити негайне перемир'я без жодних попередніх умов, зафіксувавши сьогоднішню лінію зіткнення, і початок справжніх мирних переговорів, які б значуще відрізнялися від стамбульських ритуальних танців. Однак у такий варіант не вірять, схоже, навіть найбільші оптимісти.

Тож найкращим для України результатом саміту на Алясці виглядає відсутність за підсумками саміту жодних домовленостей і остаточне розчарування Дональда Трампа у його російському колезі. Якщо внаслідок цього американський президент ще й застосує митні та санкційні важелі проти Москви та її союзників, - чудово. Якщо на додачу вирішить наростити військову та фінансову допомогу Україні – взагалі ідеально.

Між цими крайнощами є десятки (і я не перебільшую) проміжних варіантів. Чи є у Дональда Трампа план, якщо Володимир Путін за своїм звичаєм почне затягувати час і його відповідь на пропозицію "просто припинити стріляти" стане "так, але…"?