Батько 6 дітей та дідусь 11 онуків: історія волинського захисника з позивним «Батя» (фото)

59-річний Анатолій із села Мокрець на Волині добровільно вступив до війська вранці 24 лютого 2022 року. За плечима чоловіка – служба в армії, бойові завдання на Волині, Лиманському та Покровському напрямках. Нині військовий із позивним «Батя» служить водієм-слюсарем у ремонтно-відновлювальному батальйоні 100-ї окремої механізованої бригади.

Історію захисника розповіли на сторінці бригади.

На початку повномасштабного вторгнення Анатолію було 55 років. Попри вік, він не вагався й пішов до територіального центру комплектування. Разом із ним із села вирушили ще близько 17 чоловіків.

«Нас багато із села йшло хлопців – чоловік 17», – пригадує військовий.

Анатолій уже мав військовий досвід: у 1987–1989 роках проходив строкову службу на космодромі Байконур, на території нинішнього Казахстану. Тоді він отримав звання сержанта. Тож після мобілізації чоловіка призначили стрільцем у 54-й окремий батальйон, відомий як «Ковельський батальйон», який на той час входив до складу 100-ї бригади територіальної оборони.

Спочатку військового називали «Старичком», а згодом за ним закріпився позивний «Батя».

Упродовж першого року великої війни він разом із побратимами виконував завдання на півночі Волині. Після цього понад рік воював у Серебрянському лісі на Лиманському напрямку. Коли поранили командира його відділення, Анатолій, як досвідчений сержант, перебрав на себе його обов’язки.

Навесні 2024 року, вже у віці 57 років, «Батя» воював у піхоті на Покровському напрямку.

Згодом, після виведення бригади на нетривале відновлення, чоловіка перевели до ремонтно-відновлювального батальйону 100-ї окремої механізованої бригади. Тепер він працює водієм-слюсарем.

До цієї справи Анатолій також мав хист у цивільному житті: усе життя пропрацював трактористом.

«Крутити гайки» вмію добре – все життя пропрацював трактористом. Хоча, звісно, різниця між трактором і БМП «Мардер», або БМП «Бредлі» таки відчувається», – усміхається військовий.

26 січня 2027 року Анатолію виповниться 60 років. Його дружина Валентина померла у 2020 році. Згадуючи кохану, чоловік досі не може стримати сліз.

Удома на захисника чекає велика родина. Він має шестеро дітей – Олександра, Валерія, Наталю, Інну, Віту та Діану, а також 11 онуків. Старшому онукові невдовзі виповниться 18 років, а наймолодшому ще немає трьох. Старший син Олександр теж служить у Силах оборони України – у Національній гвардії.

Попри п’ятий рік служби та наближення 60-річчя, Анатолій не втрачає оптимізму.

«Тяжко, але держимся!» – каже воїн.