Де у Рівному оживає середньовіччя – мандрівка чарівною «Оствицею»
У Рівному є місце, де замість звичних міських краєвидів відкривається зовсім інший світ. Дерев’яні хатини, вкриті соломою дахи, давні ремесла, човни з різьбленими носами та озеро, у воді якого віддзеркалюється небо. Тут можна забути про міський поспіх і на кілька годин поринути в атмосферу життя, яким воно могло бути тисячу років тому.
Це «Оствиця» – парк історичної реконструкції, розташований на березі Басівкутського озера, неподалік давнього городища. Місце, де історію не просто розповідають, а намагаються відтворити в дереві, глині, човнах і ремеслах.
Із заростей на березі озера – у давньоруське містечко
Сьогодні важко уявити «Оствицю» без її дерев’яних будиночків, човнів та ремісничих майстерень. А ще кілька років тому нічого цього тут не було.
Ідея створити історичний парк з’явилася у 2019 році. Одним із її ініціаторів став рівненський художник і громадський діяч Юрій Ойцюсь. Разом з однодумцями він узявся за облаштування території біля Басівкутського городища.
Почалося все із зацікавлення історією рідного краю. Юрій Ойцюсь разом із дружиною Ольгою Постніковою подорожував Рівненщиною на велосипедах, досліджував старі маршрути, шукав пам’ятки й маловідомі місця. Поступово виникла ідея створити простір, у якому люди могли б ближче познайомитися з минулим. Тепер тут постає образ давнього поселення. Дерев’яні споруди, господарські будівлі, майстерні та човни створюють атмосферу, яку складно відчути, розглядаючи лише музейні експонати за склом.
Особлива привабливість «Оствиці» у тому, як природно поєдналися історичні реконструкції та місцевий краєвид. Хатини стоять серед зелені, стежки ведуть до озера, а поруч здіймаються схили давнього городища.
Городище, яке пам’ятає життя майже тисячолітньої давнини
Вибір місця для парку не випадковий. Поруч із ним збереглося Басівкутське городище – пам’ятка археології національного значення, історія якої сягає часів Русі.
На лівому березі Басівкутського озера ще у X–XII століттях існувало укріплене поселення. Його спорудили на підвищеному мисі, захищеному природними перешкодами. Із трьох боків були заболочені низини, а з четвертого – оборонний рів.
Археологічні дослідження засвідчили, що тут жили люди, працювали, виготовляли речі для щоденного вжитку. Під час розкопок виявили фрагменти гончарного посуду, залізні знаряддя праці, прикраси, предмети побуту та військового спорядження. Сьогодні про колишнє укріплення нагадують земляні вали та особливості рельєфу. Але якщо дивитися на них без знання історії, навряд чи здогадаєшся, скільки поколінь і подій відділяють нас від часу, коли на цьому місці було поселення.
Саме тому парк біля підніжжя городища має особливе значення. Він допомагає уявити, як могли виглядати будинки, майстерні, побутові речі та човни людей, які жили на цих землях багато століть тому. Важливо, що це не відновлене в первісному вигляді стародавнє місто, а сучасна історична реконструкція. Її творці використовують відомості про архітектуру та побут Русі, щоб зробити далеке минуле зрозумілішим.
Дерев’яні човни, вітрила й особлива краса озера
Мабуть, найвиразніша окраса «Оствиці» – її човни. Саме вони надають берегу Басівкутського озера особливого вигляду.
Незвичні для сучасного міського пейзажу дерев’яні судна з високими носами та різьбленими деталями нагадують ілюстрації до історичних книжок. Коли вони виходять на воду, краєвид змінюється: перед очима вже не просто міське озеро, а образ давньої водної дороги.
Човнобудування стало одним із головних напрямів роботи парку. Тут відтворюють судна, якими в давнину пересувалися річками та озерами. Серед них – дракар «Гунгнір», зменшена реконструкція скандинавського судна завдовжки дев’ять метрів. Є й семиметрова «Лада» – відтворення слов’янської лоді X–XII століть. Для її виготовлення майстри власноруч кували цвяхи та заклепки. Над будівництвом човнів працював корабел Олег Петренко.
Окрема частина історії «Оствиці» – човни-довбанки. Такі плавзасоби виготовляли із суцільного стовбура дерева, видовбуючи його середину. У парку зберігають і справжню історичну довбанку, знайдену на Рівненщині. Її датують XVI–XVII століттями. Побачити ці судна зблизька цікаво навіть тим, хто ніколи особливо не захоплювався історією. А прогулянка на воді додає зовсім іншого відчуття.
Тут можна не лише милуватися човнами з берега. Для відвідувачів організовують водні мандрівки на реконструйованих історичних суднах. І хоча за берегом залишається сучасне Рівне, сама можливість проплисти озером на човні давнього типу робить таку прогулянку незвичайною.
Серед хатин, майстерень і старовинних ремесел
Від озера можна повернути до дерев’яних будиночків. Їхня архітектура нагадує про часи, коли дерево було одним з основних матеріалів для будівництва, а багато речей люди виготовляли власноруч.
На території парку відтворюють житлові та господарські споруди, характерні для давньоруського періоду. Тут є майстерні, в яких знайомлять зі старовинними ремеслами та показують речі, виготовлені за історичними зразками.
Важливу роль у цьому просторі відіграє дерево. Із нього створені будівлі, човни, меблі, численні предмети побуту. У ремісничих майстернях можна побачити, скільки ручної праці стоїть за речами, які сьогодні здаються звичайними.
На «Оствиці» проводять майстер-класи з гончарства, знайомлять із традиційними ремеслами, виготовляють копії давніх прикрас і зброї. Відвідувачі можуть взяти участь у тематичних заняттях та спробувати стрільбу з лука. Такі заняття допомагають зрозуміти те, про що не завжди розповість підручник. Скільки часу потрібно було, щоб виготовити глиняний посуд? Як працювали майстри без сучасних інструментів? Які речі були необхідні у щоденному житті?
Особливо цікавою така прогулянка може бути для дітей. Адже знайомство з минулим тут не обмежується датами й назвами. Можна роздивитися давні речі, побачити роботу майстра, долучитися до заняття. Є на «Оствиці» й інші мешканці. На території утримують овець, а у водоймі живуть нутрії. Вони доповнюють атмосферу парку та привертають увагу маленьких відвідувачів.
Усе це створює відчуття невеликого поселення, де кожна будівля має своє призначення, а за звичайними на перший погляд речами стоїть праця багатьох людей.
Люди, які повертають історію до життя
За кожною спорудою, човном чи ремісничим виробом на «Оствиці» стоять люди, захоплені історією.
Творці парку не обмежилися тим, щоб встановити кілька декорацій і відкрити територію для прогулянок. Вони вивчали історичні зразки, опановували технології обробки дерева, будували човни, створювали майстерні та шукали способи познайомити відвідувачів із давніми традиціями.
І це робота, яка не закінчується після відкриття чергової споруди.
Ідея «Оствиці» з роками змінювалася та розширювалася. Поступово з’являлися нові споруди, майстерні та плани розвитку історичного простору. Однак втілити всі задуми виявилося непросто. Однією з головних труднощів стала нестача майстрів, які володіють давніми ремеслами. Через це частина запланованих ремісничих осередків поки не змогла запрацювати повноцінно.
Повномасштабна війна також вплинула на діяльність «Оствиці». Менше стало можливостей проводити історичні фестивалі та розвивати рух реконструкторів. Водночас парк продовжив працювати як простір для сімейного відпочинку, знайомства з історією та традиційними ремеслами.
У цьому, мабуть, і полягає одна з найважливіших особливостей «Оствиці». Тут історія тримається не лише на археологічних знахідках чи музейних експозиціях, а й на людях, які присвячують свій час її відтворенню.
Місце, куди хочеться повернутися
Та «Оствиця» цікава не лише своєю історією. Сюди можна прийти просто заради прогулянки, відпочинку серед природи та краєвидів Басівкутського озера.
У цьому куточку Рівного дивовижно поєднуються дві різні атмосфери. З одного боку – давні човни, дерев’яні хатини, ремісничі традиції. З іншого – озеро, зелені береги, дерева й відкритий простір, якого часом так бракує серед міської забудови.
Кожна пора року додає місцю своїх барв. Навесні тут особливо приваблива свіжа зелень, улітку – водні прогулянки та відпочинок біля озера, восени – теплі кольори деревини серед пожовклого листя.
Можна довго розглядати різьблення на човнах, затриматися біля майстерень, пройтися стежками або просто помилуватися озером.
І, можливо, саме це найбільше приваблює в «Оствиці»: тут не потрібно поспішати від однієї пам’ятки до іншої. Це місце, де сама прогулянка стає частиною знайомства з історією.
Як потрапити на «Оствицю»
Парк історичної реконструкції розташований у Рівному, в мікрорайоні Басів Кут, на вулиці Марусі Чурай, неподалік Басівкутського городища.
За інформацією офіційного сайту парку, вхід на територію вільний. Відвідувачів приймають із вівторка до неділі, з 10:00 до 19:00.
Дістатися сюди можна автомобілем, велосипедом, громадським транспортом або пішки вздовж берега озера від магазину «Хортиця». Серед зазначених парком маршрутів громадського транспорту – №42 та №38А.
Прогулянки на човнах, майстер-класи й тематичні заходи можна забронювати заздалегідь. Перед відвідуванням варто уточнити доступність активностей, оскільки їх проведення залежить від погоди та програми парку.
«Оствиця» – нагадування про те, що для цікавої мандрівки необов’язково вирушати далеко. Іноді достатньо відкрити для себе добре знайоме місто з іншого боку. Тут, біля Басівкутського озера, минуле не заховане лише у книжках чи музейних вітринах. Воно набуває обрисів дерев’яних човнів, старовинних хатин та речей, які знову створюють людські руки.
І хоча за межами парку триває звичайне життя сучасного Рівного, «Оствиця» дозволяє бодай ненадовго уявити зовсім інший час.
Джерело: 7 днів
Поділитися