Дилема, якої насправді не існує: роздуми після панельної дискусії на 10-му ювілейному фестивалі PROSTONEBA

На 10-му ювілейному PROSTONEBA Architecture Festival я був учасником панелі «Вгору чи вшир? Виміри сучасного дому». Формат дискусії передбачав швидкі відповіді, але питання, які порушили модератори й колеги по сцені, варті ширшого розгляду. Тому продовжу тут ті думки, яким зі сцени дісталося лише кілька речень.

Найпомітніше, що змінилося за останні десять років, – не самі критерії преміальності, а те, що за ними стоїть. Адреса, якість продукту і краєвид з вікна залишаються обов’язковими складниками, але сьогодні клієнтський вибір значною мірою визначається сервісами.

Наше місто насправді наповнене якісними послугами – просто вони розосереджені. Тому ми щодня, часто підсвідомо, плануємо маршрути й трафік так, щоб устигнути прожити день з усіма робочими й особистими зобов’язаннями. Ахіллесова п’ята в цьому рівнянні – цінність часу, який є в нашому розпорядженні. Сервісний формат – це, по суті, привілей мати доступ до певного спектра послуг і сервісів без зайвих витрат часу на дорогу.

Поведінкова модель сучасної людини будується навколо місця, де вона проводить найбільше часу, – а це або робота, або дім. Тож логічно, що пріоритетом стає швидкий доступ до затребуваних послуг відповідної якості: фітнесу, розваг, б’юті-послуг, турботи про здоров’я. Це і є конкурентна перевага в боротьбі за клієнта.

THE ONE ми проєктували саме як приклад якісно нового рівня життя: не просто як вежу з унікальним фасадом, а як Lifetime Tower з інфраструктурою рівня п’ятизіркового готелю безпосередньо всередині будинку. Це не розкіш заради розкоші, а можливість для наших резидентів зберегти свій найцінніший ресурс – час, який непомітно спливає на дорогу й очікування в чергах, коли потрібно задовольнити повсякденні потреби. Тут фітнес, сервіси й простір для відновлення – на відстані однієї поїздки на ліфті.

Спробуйте пригадати: скільки часу минулого тижня ви витратили лише на дорогу до спортзалу, клініки чи хімчистки? Саме ця цифра, а не адреса на візитівці, сьогодні визначає цінність нерухомості в центрі.

Ще один момент, який часто губиться в полеміці про «вертикаль проти горизонталі», – це хибне уявлення, ніби йдеться про дві різні аудиторії. У нашому випадку це доволі часто історія одного клієнта в різні періоди життя – своєрідна його еволюція.

Молодий фахівець на піку кар’єри обирає концентрацію THE ONE: офіс, робота, партнери, події, дозвілля – усе в пішій доступності, на відстані кількох хвилин. Той самий клієнт із плином років, коли з’являється сім’я або виникає перенасичення темпом великого міста, починає дивитися в бік Park Lake City саме через його камерність, людиноцентричну забудову, власне патіо та воду замість виду на сусіда у вікні будинку навпроти.

Ми не будували два бренди для двох різних людей. Ми проєктували два сценарії для різних періодів життя однієї й тієї самої людини.

Щодо самого Park Lake City, то його принципова відмінність від типової заміської забудови під Києвом полягає в самій логіці проєктування. Здебільшого такі комплекси будують навколо доріг і паркінгів, а водойму, якщо вона взагалі є, додають як приємний бонус. У Park Lake City логіка зворотна: у центрі – власна водойма площею 3,8 гектара з пляжною зоною, і вже навколо неї сформовано всю забудову.

Формати підібрано під абсолютно різні сценарії життя та запити до житлового простору: квартири в чотириповерхових будинках, таунхауси, окремі резиденції; на перших поверхах – сітіхауси з власними зеленими двориками-патіо, на верхніх – тераси з панорамними краєвидами на воду та навколишній ландшафт.

Додайте до цього продуманий благоустрій, дизайн території, двори без авто, індивідуальні картки доступу й цілодобовий піший патруль – і отримаєте рівень приватності, який зазвичай асоціюється або з дорогим приватним будинком, або взагалі здається недосяжним так близько до Києва. Водночас дорога до ключових центрів ділової активності займає близько 20 хвилин Новообухівським шосе.

Одне з питань, що лунали в залі, – чи готові містяни свідомо сповільнюватися заради тиші й води за вікном. Історично цей запит задовольняли поєднанням двох стилів життя: міська квартира плюс дача. Але дача завжди означала компроміс заради спокою: доводилося відмовлятися від звичного рівня сервісу та комфорту.

Сьогодні це вже не так. Park Lake City наповнений таким самим повноцінним сервісним функціоналом, до якого людина звикла в місті, тому переїзд туди на вихідні не вимагає ламати урбаністичні звички чи переглядати спосіб життя. Ти отримуєш те саме сповільнення, але без компромісів.

Мене також запитали прямо: якщо вертикаль і горизонт конкурують за одного покупця, навіщо розвивати обидва напрями замість того, щоб зробити ставку на один?

Насправді конкурують вони значно менше, ніж здається, бо такі об’єкти рідко купує одна людина одночасно, в один період життя. Але навіть визнаючи частковий перетин аудиторій, ми свідомо йдемо на це. THE ONE і Park Lake City – не два конкуренти всередині однієї компанії, а дві чіткі відповіді на питання: «Як я хочу жити зараз?». Компанія, яка вміє тримати в портфелі настільки різні за духом проєкти й не розмивати жоден із них, демонструє зрілість, а не розпорошеність.

Якщо міряти по собі, то моя відповідь була б схожою на ту саму притчу про складність вибору й неможливість розірватися: я обрав би обидва варіанти, але для різних частин тижня.

Уранці буднього дня, коли вже о восьмій потрібно встигнути на три зустрічі поспіль, – це однозначно THE ONE: усе поруч, усе швидко. А ось у п’ятничний вечір я завжди віддам перевагу Park Lake City: 15–20 хвилин – і ти вже дивишся на воду, а не в екран монітора.

І саме тому я вірю в обидва проєкти не тому, що «так треба продавати», а тому, що сам живу десь між цими двома вимірами, як і більшість наших клієнтів.

Загалом ці два виміри не такі радикально різні, як могло здатися на перший погляд. Park Lake City дає змогу швидко перемкнутися з урбаністичного ритму на спокійний лайфстайл – і так само швидко повернутися назад. Це не протилежні полюси, а просто різні стилі й різні виміри одного й того самого життя.

Куди рухається ринок преміального житла Києва та області в перспективі трьох – п’яти років? Бачу два паралельні напрями.

Перший – подальша еволюція сервісної складової вертикального житла в центрі. Інфраструктура всередині будинку та на прилеглій території стає такою ж важливою характеристикою, як і локація, а THE ONE – це, по суті, ставка на посилення саме цього тренду.

Другий – зростання попиту на якісний малоповерховий формат у найближчому передмісті серед тих, хто змінив життєві пріоритети й узяв курс на спокійніший ритм життя або має можливість вести ділову активність віддалено чи в гібридному форматі. Створюючи концепцію Park Lake City, ми враховували й цей тренд.

Це не витіснення одного формату іншим, а два сегменти, що зростатимуть паралельно. І виграватимуть ті девелопери, які розуміють обидва.

Ще один зсув, який варто назвати прямо: сервісна функція перестає бути бонусом і стає одним із ключових параметрів вибору. Простий приклад – басейн і джакузі. У місті заклади такого рівня існують, але похід туди – це окрема подорож, окремий часовий слот у тижневому календарі, який ще потрібно знайти.

У Park Lake City це не подорож, а частина щоденного ритуалу: вийшов із дому – і ти вже там, без витрат часу на дорогу та без потреби сплачувати за вхід. Це дає змогу поєднувати відпочинок і роботу в межах одного дня, а не жертвувати одним заради іншого.

По суті, Park Lake City – це повна інтеграція сервісної функції в побут: не подія, яку потрібно спеціально планувати, а постійний, майже непомітний складник спокійного ритму життя.

Фестиваль цього року відзначав своє десятиріччя і представляв десять вимірів мистецтва. Мені здається, що «вгору чи вшир» – це хибна дилема, якщо дивитися на неї очима людини, а не лише девелопера.

Питання насправді не в тому, який напрям обрати, а в тому, наскільки органічно різні архітектурні рішення інтегруються в середовище, доповнюючи одне одного, а не конкуруючи за увагу. Простір «вшир» цінний рівно настільки, наскільки якісно створено простір для життя, а не просто розширено забудову.

Сучасний дім – це не про поверховість, а про те, наскільки точно він відповідає етапу життя, на якому ти зараз перебуваєш, і наскільки комплексно той чи інший проєкт задовольняє твій актуальний запит.

Іноді йдеться про швидкість і концентрацію. Іноді – про воду та відкритий горизонт за вікном.

Завдання якісного девелопера – вміти проєктувати всі ці виміри одночасно, а не обирати між ними

Броніслав Чумак, 

директор з маркетингу та продукту Групи компаній DIM

КиївВлада