Динаміка списання транспортних засобів в Україні: аналітичний огляд

Український авторинок демонструє цікаву тенденцію до зниження темпів офіційного вибракування транспортних засобів. За даними експертів Інституту досліджень авторинку, протягом першого місяця серпня 2026 року було зафіксовано 2241 операцію зі зняття техніки з обліку у зв’язку з її утилізацією. Цей показник виявився меншим на 10,7% порівняно з липневими даними та на 5,4% нижчим за результати аналогічного періоду минулого року. Така динаміка вказує на певні зміни у стратегії володіння транспортними засобами, де власники намагаються довше утримувати навіть зношену техніку, можливо, через обмежений доступ до нових авто або надію на відновлення пошкоджених машин.

Структурний аналіз списаного парку вказує на домінування легкових автомобілів, які склали 74,2% від загального обсягу, або 1662 одиниці. Решту сегмента розподілили між собою вантажівки у кількості 335 одиниць, а також менші групи транспортних засобів: мотоцикли, автобуси, причепи та напівпричепи. Сумарно саме легкові та вантажні машини сформували основу негативного тренду, що свідчить про насичення ринку вторинними автомобілями, які ще здатні до експлуатації, або ж про зміну підходу до утилізації техніки, що втратила свою комерційну привабливість.

Віковий ценз та реалії експлуатації українського автопарку

Однією з ключових характеристик списаних автомобілів залишається їхній значний вік. Статистика підтверджує, що медіанний вік утилізованої техніки становить 25 років, тоді як середній показник досягає 26,8 року. Приголомшливим є той факт, що понад 64% від усієї кількості списаних авто — це машини, випущені понад два десятиліття тому. Це підкреслює глибоку проблему старіння українського автомобільного парку, де значна частка техніки давно вичерпала свій ресурс, проте продовжує перебувати на балансі власників до критичного моменту.

Важливо розуміти, що офіційне списання не завжди означає фізичне зникнення авто з доріг. Причини можуть бути різноманітними: від природного фізичного зносу вузлів та агрегатів до серйозних пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортних пригод або наслідків бойових дій. У сучасних реаліях частина автомобілів потрапляє на розбірки, де їхні справні деталі продовжують життя інших авто, або ж вони переходять у категорію металобрухту. Для порівняння, на ринках розвинених країн подібні показники часто регулюються державними програмами обміну старих авто на нові, що стимулює оновлення парку, проте в українських умовах основним драйвером залишається індивідуальне рішення власника, що виходить з економічної доцільності ремонту конкретного вузла чи агрегату. Таким чином, поточна статистика є індикатором не лише технічного стану парку, а й загального економічного настрою в суспільстві.