Який відсоток українців проти здачі Донбасу росії: що показало нове опитування

Віддавати Донбас під контроль росії - сценарій, який більшість українців відкидає. Навіть якщо натомість пропонують безпекові гарантії. Це чітко видно зі свіжого дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Категоричне «ні» виведенню наших військ із регіону сказали 61% опитаних. Хоча третина (35%) такий крок би підтримала, загальний тренд незмінний. Цифри тримаються на одному рівні ще з кінця літа, а порівняно з початком жовтня кількість противників поступок навіть трохи зросла (було 57%).

Географія настроїв

Жоден макрорегіон країни не демонструє готовності торгувати територіями. Найбільш непохитний Київ: тут компроміси відкидають 66% містян. Південь і нижнє Подніпров'я тримають солідарну позицію - від 60% до 66% проти здачі земель. Найскладніша ситуація на сході, зокрема на Харківщині, де думки розділилися. Сценарій поступок там припускають 45% людей, проте більшість (51%) все одно проти.

А як щодо втоми від бойових дій? Соціологія фіксує серйозний запас міцності: 62% респондентів готові терпіти війну стільки, скільки знадобиться. З іншого боку, кожен п'ятий (21%) дає собі максимум кілька місяців або пів року, а 4% орієнтуються на рік. Ще 13% не змогли дати відповідь.

Ілюзій щодо швидкого фіналу стає менше. Думки розділилися так:

• Лише 10% вірять у перемогу до кінця 2026-го.

• 13% сподіваються на мир у першій половині 2027 року, ще 17% - на його кінець.

• Найбільша група - 39% - готується до того, що війна триватиме до 2028 року або й довше.

• 21% не беруться робити жодних прогнозів.

Як рахували і чому це важливо

З 8 по 16 жовтня соціологи обдзвонили понад тисячу людей на підконтрольних уряду територіях. Опитували виключно власників активних українських номерів.

Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький пояснює ці цифри дуже просто: Захід і Схід часто продовжують дивитися на Україну крізь «окуляри російської експертизи». Українці справді хочуть миру. Проте, опинившись між капітуляцією (за якою майже неминуче прийде геноцид) та продовженням опору, суспільство обирає боротьбу. З надією вибити для країни прийнятні умови.

Зрештою, соціологія під час війни - це не просто сухі дані. Це вимірювач суспільної стійкості. Вона чітко креслить червоні лінії для дипломатії та показує межі компромісів, за які країна ніколи не перейде.